Йосиф Сліпий - Спомини

Село Хмелівка (Винявка) лежить у 20 км на південний захід від Теребовлі. Село засноване ще за часів Хмельниччини (близько 1649 р.) і навіть, можливо, назване Хмелівкою на честь Богдана Хмельницького. Назва “Винявка” з’явилася дещо пізніше, коли король подарував це село певному шляхтичеві Винявському за якісь заслуги, і той за згодою влади змінив його назву. В 1809 р. коло села відбулась битва, в якій польські повстанці завдали поразки австрійським військам ген. Бекера. Щоб затерти пам’ять про невдалу битву, австрійський уряд привернув селу давню назву “Хмелівка”. Після Першої світової війни, у 1921 чи 1922 p., тобто ще до остаточного рішення про долю Галичини, польський уряд знову змінив назву села на “Винявка”, а в 1947 р. йому остаточно повернуто назву “Хмелівка”.

A4, B1, C1; М, А1: <���двох синів, згаданого Йосифа і молодшого Миколая>. Рукопис згадує лише двох синів діда Романа — Йосифа, що успадкував маєток у Заздрості, та Миколая, що отримав у спадок маєток у Винявці. Однак дещо нижче, після опису долі двох Романових синів та п’ятьох дочок, іде такий текст: “Найстарший син Гавриїл одержав також маєток у Заздрости. Дідо Роман також мав ще братів Івана і Миколая Дичковських, дуже заможних в Заздрости”. У машинописі А1 Йосиф Сліпий закреслив перше речення про спадок сина Гавриїла в Заздрості, але додав “Гавриїла” до наступного речення про братів діда Романа, так що в результаті вийшло, що Гавриїл був не сином, а братом Романа. Однак у другій редакції — в машинописі В1 — Йосиф Сліпий зробив ще інакші поправки та вставки, з яких виходить, що Роман мав трьох синів (Гавриїла, Йосифа та Миколая) і трьох братів (Гавриїла, Івана та Миколая), тобто один з його синів і один з його братів мали те саме ім’я “Гавриїл”. Редакція С1 йде за поправками, внесеними у В1. Чи справді це були дві різні особи, а чи одна й та сама (і Йосиф Сліпий просто помилився), тепер годі встановити.

М, В1; А1, A4, С1: <���на себе>.

С1. В інших копіях (А1, A4) Йосиф Сліпий оформляє це пояснення у примітці: “Ти дідич, давай гроші на постання”; В1: “Ти дідич, давай гроші на постання польське”.

У редакції В1 з являється доповнення червоним кольором (внесене, ймовірно, Іваном Хомою), яке пояснює та уточнює національну приналежність тих “польських повстанців”, які насправді були не поляками, а українцями. Йосиф Сліпий пояснює: “Як видно, то були українці. Зрештою, в Українській Духовній семінарії у Львові за часів Маркіяна Шашкевича питомці говорили по-польськи. Наш митрополит Куїловський, заки став священиком, був польським повстанцем”. Невідомо, звідки ця вставка взялася, бо її немає в редакції А1. Відсутня вона також і в копії A4, з чого можемо робити висновок, що вона була внесена у машинопис В1 вже після того, як була зроблена зведена копія A4. Владика Хома при редагуванні версії С1 та С2 зробив цю вставку перед реченням про польських повстанців і тим самим вніс суперечність щодо національности повстанців. Насправді ж Йосиф Сліпий просто пояснює, що ті польські повстанці були українцями, тільки розмовляли по-польськи.

Цю подію Йосиф Сліпий ще раз описує в листі до Христини Дичковської від 18 листопада 1974 року та уточнює, що повстанці забрали у діда Романа 1200 ринських, що в перерахунку на сучасні гроші (станом на 1970-ті pp.) відповідало 120 тисяч доларів. Див.: ІА УГКЦ, ф. Патріярх Йосиф Сліпий, оп. 1, спр. 5: “Листування з родиною”, б. п.

До цієї другої пожертви долучився також брат діда Романа Микола Дичковський, але, за словами матері Йосифа Сліпого, Миколин даток на будову церкви був дуже малий у порівнянні з пожертвою діда Романа. Так чи так, ім’я Миколи теж значиться серед ктиторів церкви у Заздрості.

Йдеться про батька Йосифа Сліпого Івана Семеновича Сліпого, який був усиновлений своїм майбутнім тестем Романом Дичковським, а потім одружився з його дочкою Анастасією. Детальніше про це див. прим. 5 вище [у електронній версії — прим. 54. — Прим. верстальника ].

Іван Хома додає замітку, що чоловік тієї дочки на прізвище Сіканович (ім’я невідоме) працював лікарем у Настасові.

Йосиф Сліпий власноручно додає: “з якої походить суддя Сіканович, тепер в Лондоні”.

В1: <���батька доктора Родіона>.

A4, С1: <���з якої родини походив полковник стрільців д-р Родіон Сліпий, похоронений у Мюнхені, і старший син Тимотей Василевич>. Ця вставка, ймовірно, була внесена не Йосифом Сліпим, а Іваном Хомою, бо її немає в оригінальних поправках ні в першій, ні в другій редакціях, а лише у пізніших зведених редакціях. Окрім того, у ній закралася помилка щодо місця поховання Родіона, бо ж він похований не в Мюнхені, а в Міттенвальді.