Йосиф Сліпий - Спомини

Деякі зошити містять точну дату початку (або кінця) запису: перший зошит — 10 січня 1964 p.; другий зошит — 17 січня 1964 p.; четвертий зошит — 16 червня 1964 p.; сьомий зошит — 25 серпня 1964 р. Зошити, в яких відсутня дата, очевидно, є плавним продовженням попереднього зошита (без перерви в диктуванні), і тому, мабуть, владика Хома вважав зайвим зазначати дату.

Це останнє речення Іван Хома дописав олівцем пізніше, коли знайшовся перший машинопис.

Окрім згаданого вже фрагменту спогадів про родинне село (див. прим. 4 вище [у електронній версії — прим. 8. — Прим. верстальника ]), див. також два невеличкі уривки зі “Споминів” про смерть Шептицького та про переговори радянської влади з митрополитом Йосифом Сліпим у 1960–1961 pp., опубліковані о. Іваном Гриньохом: Дві версії про смерть слуги Божого Андрея Шептицького // Літопис Голготи України , т. 2: Репресована Церква . Дрогобич 1994, с. 53–58; Спомини Патріярха Йосифа // там само, с. 139–153.

Замітка Василя Лева щодо тексту “Споминів” // ІА УГКЦ, ф. Патріярх Йосиф Сліпий, оп. 1, спр. 3: “Спомини”, б. п.

J. Pelikan. Confessor Between East and West: A Portrait of Ukrainian Cardinal Josyf Slipyj . Grand Rapids 1989.

Отець Григорій Дичковський був двоюрідним стрийком Йосифа Сліпого, тобто сином Миколи Дичковського — брата діда Романа Дичковського.

Про походження цього документа див. “Спомини”, с. 72, прим. ii [у електронній версії — прим. 77. — Прим. верстальника ].

Сторінки 116, 130, 139 відсутні у порівняльній таблиці, бо не містять ніяких доповнень, зроблених патріярхом власноручно. Втім, наявність підкреслень, зроблених, ймовірно, владикою Хомою, виразно показує, що ці сторінки теж походять з якоїсь іншої версії машинопису, відмінної від А1.

На сторінці 1 виправлення патріярха відсутні.

Сторінка 24 містить також доповнення і поправки Івана Хоми.

При упорядкуванні копій “Споминів” ці листки були обрізані десь на 3 см, тому тепер вони короткі.

Ця друга копія з ІІЦ була передана мені для роботи над редакцією “Споминів” і тепер теж зберігається в Історичному архіві УГКЦ в Римі.

У копії В2 бракує початку включно з 26-ю сторінкою, але цілковита однозгідність тексту на подальших сторінках дозволяє припускати це з доволі великою певністю.

Сторінка 20 десь загубилася і була пізніше доповнена, можливо, самим Іваном Хомою, який її наново передрукував чи скопіював на звичайному листку без водяних знаків.

Спомини патріярха Йосифа про своє село Заздрість // Духовна спадщина Патріярха Йосифа Сліпого і сучасні проблеми розвитку української науки та культури / ред. А. Рудницький. Львів 2000, с. 53–73.

Клавдія (Анна Марія) Федаш (Claudia Feddish, 1909–1978) — василіянка, народилась у США в родині українських емігрантів, вступила до монастиря у віці 16 років, у 1927 р. склала перші обіти, а в 1930 — довічні обіти. З 1954 р. виконувала обов’язки заступниці генеральної настоятельки та економки ЧСВВ, у 1963–1971 — генеральна настоятелька; в цей період заснувала два перші монастирі сестер-василіянок в Австралії (у Мельбурні та Сіднеї), брала участь як спостерігач у Другому Ватиканському соборі. Після відходу з посади генеральної настоятельки працювала над виданням “Творів” Йосифа Сліпого, викладала англійську мову в Українському католицькому університеті та в Українській папській малій семінарії св. Йосафата. Померла 1 січня 1978 р. Див.: Curriculum Vitae della Madre Claudia (Anna Feddish) // IA УГКЦ, ф. Церковні інституції та комунікація, оп. 4: Греко-католицькі храми і чернечі спільноти, спр. Крипта собору Святої Софії (без сигнатури), папка Клавдії Федаш, арк. 1.

Фрагменти про польських та українських повстанців, які пограбували діда Романа, про дітей діда Романа по материнській лінії та про братів і сестер Йосифа Сліпого. Див.: Спомини патріярха Йосифа про своє село Заздрість, с. 57–58.

Див. с. 434 цього видання.

Іван Хома. Йосиф Сліпий: Отець та ісповідник Української мученицької Церкви . Рим 1992, с. 121.

Зауважені неточності ми намагалися виправити та прокоментувати у примітках.

М: <���його багатства>; А1, A4, В1: <���йому багатства>.

А1: <���оселею> В1: <���оселя>.