Йосиф Сліпий - Спомини

101. Авдієнція в папи Івана XXIII у Ватикані, 10 лютого 1963 р.

102. Розмова з ватиканськими достойниками після авдієнції

103. Йосиф Сліпий у день уродин з архимандритом монастиря св. Ніла о. Теодором Мініші у Ґроттаферраті, 17 лютого 1963 р.

104. Йосиф Сліпий зі спільнотою братів монастиря св. Ніла, лютий 1963 р.

Вкладка IV (після с. 576)

105. Карта, яку Йосиф Сліпий подарував папі Іванові XXIII на авдієнції 10 лютого 1963 р.

С. 13: Діяспорі грозила асиміляція, а у ватиканських колах щораз більшого впливу набирала т. зв. Остполітік , метою якої було за всяку ціну знайти порозуміння і modus vivendi з атеїстичними та [комуністистичними] => комуністичними режимами Східної Европи.

С. 18: Після цього виключний доступ до “Споминів” мав тільки владика Іван Хома, який [використовув] => використовував їх у своїх працях про Йосифа Сліпого.

С. 21: Іншим унікальним додатком [ілюстативного] => ілюстративного матеріялу книжки є карта СРСР, яку митрополит Йосиф Сліпий вручив папі Іванові XXIII під час приватної авдієнції у Ватикані, що відбулася наступного дня після його прибуття до Риму, в неділю, 10 лютого 1963 р.

С. 31: Це свідчить про те, що копія [зробена] => зроблена вже досить давно, але у будь-якому випадку після того, як патріярх вніс свої поправки в текст, бо вони тут наявні.

С. 45: Оскільки для сучасного читача така практика незвична і важка для сприйняття, то в даному виданні [апостороф] => апостроф вживається згідно з правилами сучасного правопису.

С. 46: Сильна особистість та незламний дух Сліпого з іще більшою виразністю розкриваються перед нами в розповіді про його табірний період життя, коли силою [оставин] => обставин недавно інтронізований митрополит стає простим в’язнем радянського ҐУЛАҐу.

С. 49: У таких твердженнях, звичайно, більше говорять емоції та упередження, ніж [холодий] => холодний розум.

С. 157: Воно також міститься в рукописі, але не у відповідному для нього місці, а дописане як вставка на початку [червертого] => четвертого зошита без вказівки на його конкретне місце у тексті.

С. 176: З того ляґера було видно, як в напрямі Красноярська тижнями цілими їхали [поїздки] => поїзди з військом, гарматами, літаками, амуніцією.

С. 232: Село Хмелівка (Винявка) лежить у 20 км на [південий] => південний захід від Теребовлі.

С. 232: Цю подію Йосиф Сліпий ще раз описує в листі до Христини Дичковської від 18 листопада 1974 року та уточнює, що повстанці забрали у діда Романа 1200 ринських, що в [перахунку] => перерахунку на сучасні гроші (станом на 1970-ті pp.) відповідало 120 тисяч доларів.

С. 268: Мартін Жужі (Martin Jugie, 1878–1954) — французький асумпціоніст, професор Папської Латеранської семінарії в Римі, професор догматики в Папському східному інституті, визначний учений-візантиніст, автор [числених] => численних наукових праць та монографій, один із головних опонентів Івана Меєндорфа в науковій дискусії про паламізм.

С. 268: Філософію та богослов’я вивчав в Єрусалимі, Римі та Константинополі, згодом став [професорм] => професором у Східній семінарії в Халкедоні (Кадікой, Туреччина), входив до редакції журналу “Відлуння Сходу” (Echos d’Orient), з 1912 протягом 20 років очолював Інститут візантійських студій (Institut detudes byzantines).

С. 275: Основні праці: “Подружнє право в новім кодексі церковнім (Жовква 1921), “Дві [пестольні] => престольні церкви Перемиські” (Перемишль 1937), “Три синоди Перемиські й єпархіяльні постанови Валявські і XVII–XIX ст.” (Перемишль 1939), “Історія перемиської капітули” (рукопис у Капітульній бібліотеці в Перемишлі, 1945) та ін.

С. 278: У Перемишлі абсолютна більшість [семінарістів] => семінаристів зголошувалися до свячень в одруженому стані.