Array Folk art (Folklore) - Казки добрих сусідів. Птаха щастя. Казахські народні казки

Коли хан поїхав, донька візира покликала батька й розповіла йому про все. Батько заплакав. Але дівчина заспокоїла його й сказала, що й вона змушена йти в похід. Зібрала ханша велику кількість служанок, перевдягла їх в чоловіче вбрання, а сама одягла ханське плаття. І поїхали слідом за ханом. Зустрілись вони з ним на полюванні. Її люди виявилися кращими мисливцями-стрілками, ніж у самого хана.

Хан запитав їх:

– Хто ви такі?

Вони сказали, що син їхнього хана приїхав на полювання. Хан познайомився з молодим чоловіком. Дівчина-син запросила хана в гості. Вона пригощала його, размовляла з ним. Потім вони почали грати в шахи. Дівчина-син обіграла хана: виграла в нього золото, срібло й чорного жеребця. Все це вона відправила до свого батька, наказавши, щоб він пустив чорного жеребця в табун. Сама ж залишилась на полюванні.

Одного разу вона сказала ханові:

– Ви мені дуже сподобались. У мене є сестра, яку я не хочу ні за кого віддавати заміж. Я познайомлю вас з нею.

Хан погодився. Поставили намет. Дівчина, переодягнена в жіноче плаття, прийшла до хана. Хан відразу закохався в неї. Він не хотів її відпускати, але вона не залишалась надовго. Так повторювалось декілька днів. Коли дівчина йшла від хана, переодягалась в чоловіче вбрання і йшла на полювання.

Через деякий час вона повернула ханові золото, срібло й чорного жеребця.

– Мені, – сказала вона, – нічого цього не треба!..

Тоді хан став просити ханського сина видати за нього заміж свою сестру, але той відмовив, мотивуючи тим, що він дав собі слово не видавати її заміж ні за кого.

Хан умовляв ханського сина привести з собою сестру, коли він прийде до нього в гості. Той пообіцяв.

Дівчина повернулась додому раніше хана. Пройшло кілька днів, вона народила сина, а чорна кобила принесла лоша.

Прийшла звістка, що хан повертається. Донька візира зустріла його. Хан запитав у неї, чи виконала вона його наказ.

– Так!.. – відповіла.

Вона попросила привести лоша – його було не відрізнити від чорного жеребця, на якому хан приїхав. Попросила принести свого сина – він був схожий на хана. Не повірив хан. Розгнівався, що донька візира обдурила його.

А ханша запитала:

– Коли ви були в степу на полюванні, чи не зустрічались там з сином сусіднього хана?

– Зустрічався, – сказал хан, – і разом полювали.

– Чи не вигравав він вашого чорного жеребця? – вела далі донька візира.

– Вигравав.

– А чи не знайомив він вас зі своєю сестрою? – запитала молодиця.

– Так, і це було, – сказал хан.

Тоді донька візира сказала:

– Ханський син, з яким ви познайомились, – я; його сестра теж була я.

А хан сказав їй на це:

– Такої дурної жінки, як ти, я ще не бачив! Невже ти хочеш обдурити мене? Йди звідси!..

Донька візира вийшла, перевдягнулася в той чоловічий одяг, в якому вона була на полюванні й бачилась з ханом, а також перевдягла в чоловічий одяг людей, з якими їздила на полювання, і послала сказати ханові, що приїхав його друг. Хан вийшов назустріч і привітався. Розповів гостеві про свою пригоду:

– Уявляєш, жінка хоче обдурити мене і придумує різні небилиці.

І він розповів своєму другові про все, що з ним трапилось під час його приїзду додому. Гість на це сказав ханові:

– Так я ж і є та жінка.

Тут дочка візира зняла свій чоловічий одяг. Хан дуже здивувався, признався у своїй дурості і одружився з нею.

У давнину жив один купець. У нього був син. Якось одного разу зібрався купець їхати в місто на базар. Син попросив батька купити для нього золотий ніж. Батько пообіцяв виконати прохання сина. Приїхав купець у місто, знайшов найкращого майстра і замовив йому золотий ніж. Скоро ніж був готовий. Купець взяв його, а владнавши всі свої справи, поїхав додому. По дорозі на нього напали сорок розбійників. Вони вбили купця й забрали всі його речі. А коли почали ділити награбоване, виникла суперечка через ніж. Ніж всім сподобався, й ніхто не хотів поступитися. Довго вони сперечались і, нарешті, один з розбійників сказав:

– Чому ми будемо сперечатися через якийсь ніж, по ньому нас можуть знайти. Залишимо його в грудях убитого.

Усі з цим погодились. Увіткнули золотий ніж в груди убитого купця і розійшлись по домівках.

Сумна звістка дійшла до сина. Він відразу вирушив на пошуки батька і через деякий час знайшов його. Витяг ніж з грудей батька і поховав його.

Через два роки син купця став бідним і зайнявся землеробством. У цей час в аул приїхав намісник хана. Він колись був знайомий із купцем і вирішив провідати друга, запитати про його здоров’я. В аулі розповіли, що купця не стало два роки тому, син його живе дуже бідно, займається землеробством. Гість забажав побачити сина свого друга. Той тепло прийняв намісника, зарізав барана. Вони довго розмовляли. Вранці гість почав збиратися додому. Син купця згадав про золотий ніж і сказав гостю: