Г’ю Лофтінґ - Подорожі Лікаря Дуліттлa. Запалення вогню

Це ми зробили з великою радістю, бо всі були голодні. Однак ми були водночас і здивовані, і розчаровані, коли виявилося, що риба не була ні засмажена, ні зварена. Індіанцям же це, вочевидь, аж ніяк не здавалося ненормальним. Вони накинулися на рибу й наминали її з явним задоволенням такою, якою вона була, – сирою.

З численними перепрошуваннями Лікар пояснив Довгій Стрілі, що, коли вони не заперечують, ми б надали перевагу приготованій рибі.

Уявіть собі наше здивування, коли з’ясувалося, що великий Довга Стріла, такий обізнаний в природничих науках, не знає, що означає слово «приготований»!

Полінезія, яка сиділа на лаві між Джоном Дуліттлом і мною, потягла Лікаря за рукав.

– Я скажу вам, що тут не так, Лікарю, – прошепотіла вона, коли він нахилився, щоб його вислухати. – Цей народ не має вогню! Вони не знають, як розкладати багаття. Подивіться навкруги, уже майже темно, а ніде в усьому селищі не видно жодного вогника. Це безвогонні люди!

Тоді Лікар поцікавився у Довгої Стріли, чи він знає, що таке вогонь, пояснивши йому запитання за допомогою картинок, намальованих на скатертині зі шкіри оленя. Довга Стріла розповів, що бачив таку річ, вона виривалася з вершин вулканів, але ні він, ні будь-хто з попсіпетелів не має уявлення, як вона утворюється.

– Нещасні пропащі язичники! – пробурмотів Бампо. – Тоді й не дивно, що старий вождь помер від холоду!

У цей момент ми почули голосіння на вході до куреня. Обернувшись, побачили заплакану маму-індіанку з немовлям на руках. Вона сказала щось індіанцям, але ми не могли цього зрозуміти. Довга Стріла пояснив, що дитина захворіла, і мати хоче, аби білий Лікар спробував і вилікував її.

– О господи! – простогнала Полінезія мені на вухо. – Точно, як у Паддлбі – пацієнти з’являються посеред обіду. Що ж, одне тільки добре: вся їжа сира, так що нічого все одно не може вихолонути.

Лікар оглянув дитя й відразу ж установив, що воно було страшенно застуджене.

– Вогню, вогню! Ось що йому потрібно, – вигукнув він, повернувшись до Довгої Стріли. – Це те, що вам усім потрібно. У цього немовляти почнеться запалення легень, якщо його не тримати в теплі.

– Так, це правда. Але як зробити вогонь? – відповів Довга Стріла. – Звідки його дістати – ось у чому труднощі. Усі вулкани на цій землі згаслі.

Тоді ми метнулися шукати по кишенях, чи не знайдуться якісь сірники, що пережили кораблетрощу. Найкраще, що ми знайшли, – це два цілих і одну половинку, і в усіх сірку було змито солоною водою.

– Послухай, Довга Стріло, – сказав Лікар, – існують різні способи добути вогонь без сірників. Перший: за допомогою лінзи та сонячних променів. Однак, з огляду на те, що сонце вже сіло, ми не можемо зараз його застосувати. Другий – це вертіти тверду паличку в поліні з м’якої деревини. Денного світла вже нема? На жаль, ні. Тоді я боюся, ми змушені чекати до завтра, адже поряд із різними сортами деревини нам необхідне ще й старе білчине гніздо для розпалу. Але без ламп ви цього всього не знайдете в своєму лісі о цій порі.

– Великі твоя мудрість і твої вміння, о Біла Людино, – відказав йому Довга Стріла. – Однак тут ти несправедливий щодо нас. Чи ж не знаєш ти, що всі народи, котрі не знають вогню, можуть бачити в темряві? Не маючи ламп, ми змушені привчати себе пересуватися й за найтемнішої ночі без усякого світла. Я пошлю гонців, і ви отримаєте своє білчине гніздо протягом години.

Він віддав наказ двом хлопцям із нашої прислуги, і вони миттю зникли в джунглях. І будьте певні, дуже скоро білчине гніздо разом із твердою та м’якою деревиною вже лежало біля наших дверей.

Місяць іще не зійшов і всередині хижі морок був практично повний. Однак я відчував і чув, що індіанці ходять повсюди без жодних незручностей, так ніби це було за білого дня. Завдання зі здобування вогню Лікар був змушений виконати майже повністю навпомацки, просячи Довгу Стрілу й індіанців подавати йому інструменти, якщо він у темряві поклав був їх кудись не туди. А потім я зробив цікаве відкриття: тепер, як довелося, я і сам почав потроху бачити в темряві. І вперше я збагнув, що насправді немає такої речі, як абсолютний морок, принаймні доки в тебе відчинені двері або є небо над головою.

Попросивши позичити йому лук, Лікар послабив тятиву, засунув паличку з твердого дерева у петлю і почав вертіти цю паличку в м’якій деревині поліна. Незабаром від поліна пішов запах диму. Потім Джон Дуліттл став підкладати туди, звідки йшов дим, частинки білчиного гнізда й попросив мене, щоб я на них дмухав. Він змушував паличку крутитися швидше й швидше. Диму в приміщенні стало ще більше. І ось у темряві раптово спалахнуло світло. Полум’я охопило білчине гніздо.