Спиридон Черкасенко - Про що тирса шелестіла...

Спалить живими всіхі..

Сірко (лопається за голову).

Стривайте, що ж це?

(Важко сідає).

Щоб неньку рідную забуть, зневажить,

Іти до ворога, щоб з ним укупі

Ланцюг кувати на братів?.. О, ні!

Цього не буде, ні!

Гедзь

Отож, Іване,

Й вони, запевне, для отчизни жити

Хотять, як ти казав, а не вмирать.

Сірко

Я й кликав їх, щоб жити для отчизни.

Вони ж… Е, ні! до чорта в зуби! в пекло!

Стривайте, подивлюся я, як гинуть…

(Встає, йде на узбіччя могили й дивиться

в правий бік, слідкуючи за тим, що там діється.

Дехто з курінних підводиться також і йде за ним).

Шило

Ну, що там бачиш, батьку отамане?

Сірко

(з жахом затуляє долонею очі).

Ох, жах який!.. То ж братня ллється кров!

(Скидає шапку).

Простіть ви нас, брати кохані! Тут

Засніть до суду Божого навіки:

Так буде краще, ніж плодитись вам

Між ворогом на наше безголов'я,

А собі на вічний і страшний загин

Без церкви Божої й Христа.

Всі (скидають шапки).

Амінь.

Сірко підходять, похмурий як ніч. до тих, що сидять

за столом, і сідає, схилившись на лікоть, на своє місце.

Запридух

Не край свого ти серця, батьку, — годі!

Ось випий краще з нами за впокій

Отих, що згинули. як ті собаки,

Без покаяння (Подає йому кухоль меду)

Сірко

Так, немало ще

Проллється крові братньої і далі,

Поки мети своєї досягнем.

Хоч я і звик уже, але… так тяжко,

І певне, Каїн сам не почував

Того, що в мене тут… (Показує на серце).

Але що ж діять,

Чинити що, коли до щастя краю

Найближча путь через криваве море?

Гедзь

Червоні чоботи надінь, Іване,

Й бреди хоч по коліна…

Сірко

Ох, боюсь,

Що море глибше, що і сам у нім

Я захлинусь і утоплю отчизну,

Як вже не раз її топили ті,

Хто визволить бажав…

(Схиляє голову на руки).

Запридух

Дурне верзеш.

Щоб розігнать докучливі думки,

Хильни ось меду доброго!

(До того, що тримає в руках бандуру).

А ти,

Чого сидиш дарма? Хіба не бачиш,

Що треба пальцям дать роботу?

Гедзь (підводиться).

Шквар,

Сто кіп чортів твоїй повії-неньці!

Козак гуля, бо є чого! Ану!..

Бандуриста

(починає грати й наспівувати).

Поволі, один по одному, січовики починають дикий танець

кілька хвилин. Під цей танець з правого боку з'являється

кілька чоловік козаків з Шевчиком на чолі й на киреї

приносять труп Романа в татарській одежі.

Сірко (підводиться, здивований).

Що сталося?

Шевчик

(подає йому натільний образок).

З убитого зняли.

Сірко

Стривай, що ж це?

(Кидається до трупа і пильно придивляється йому

в обличчя).

Роман!.. мій син!..

(Одхиляється, вхопившись за голову.

Танець припинився, і всі оточують Сірка).

Не може бути, ні!..

(Знов кидається до трупа).

Він зрадив рідний край… він зрадив віру?!

Це хтось, на нього схожий… Ну, скажіть…

Чого ж ви мовчите?., скажіть хто-небудь,

Що це звичайний тума, не Роман!..

(Знов придивляється).

Так, так… се він… І я убив його…

Гедзь

Бо й слід було! собаці й честь собача!

Дехто з отамання махає на Гедзя рукою, щоб мовчав.

А чорта з два мовчатиму!..

Сірко

(піднімає голову о довиться на Гедзя

помутнілими очима)

Так, так….

Гедзь

Козак повинен вмерти козаком

А не чорт батька знає чим…

Сірко (як у сні).

Так, так…

Козак повинен вмерти козаком…

(Непритомний падає на руки отаманя).

Сіркова пасіка. Все, як і в другій дії, тільки далі трохи

вглиб, під кущем калини свіжа могила Романа. Коло неї сидить

Килина й кілька дівчат і убирають могилу квітами й рястом.

Біля входу в курінь сидить посивілий Сірко і, попихкуючи

люлечкою, стежить за їхньою роботою. Під куренем, лицем