Спиридон Черкасенко - Про що тирса шелестіла...

Гедзь (підпилий).

А що вже добре побенкетували,

То більш і нікуди, бігме! Іване,

Чого сидиш, мов тума, і мовчиш?

Немов не ти їх, а тебе самого

І нас татари чортові послали

На снідання?.. Радій, превражий сину!

Сірко (посміхаючись).

Чому і ні!..

Гедзь

Козак тепер гульне,

Та хіба ж так! бо має за що!.. Що?..

Хіба не в нього розпирає злотом

Кишені, га? Хіба не він тепер

Дере онучі з оксамиту, га?

Хіба не він одягнеться тепер

В жупани у лудани?.. То-то й бач!

То пиймо ж, братця, — чи нема за що?

Чи кепсько віру православну й край

Оборонили ми?.. Іване, пий!

А потім підемо по курінях

На спочив…

Сірко (вдаривши кулаком по столу).

Що?! А чорта з два на спочів!

Щоб я спокійно руки склав і зброю

Тоді, коли фортуна піднесла

Мене превище всіх на Україні?

Коли не то що Крим, а і Стамбул

Тремтить, моє ім'я почувшщ з жаху?

Коли не тільки гетьмани обидва

А навіть польський круль і цар московський

З своєю приязню до мене линуть?

На спочив?! Се тоді, як булава

Гетьманська в руки йде сама до мене?

Як час настав, щоб рідна ненька Січ

І славне Військо Низове над всіми

Запанували?.. Ні, того не буде!

Коли вже звіра ви розбуркали в мені,

Коли доп’яна кров’ю напоїли,

То потурайте й далі… А за се

Під ноги кину вам усіх і все,

Що досі ще над вільним козаком

Коверзувало.

Шевчик (у захваті).

Слава кошовому!

Слава батькові Сіркові!

Всі (крім Гедзя).

Слава!

Гедзь

А матері твоїй гарбуз печенний!

Ти п’яний, певне, то таке верзеш?

Сірко

Од крові п’яний я, тому й страшні

У звіра зуби.

Гедзь

Як же се виходить?

То козакові годі й погуляти

Після роботи доброї?.. Не згоден,

Не згоден я…

Запридух

Ану-бо, не дирчи!

Сірко

Ха-ха! старому Гедзеві спочити

Та раптом заманулося?.. О, ні!

Коли я кликав вас усіх до згоди

То що казав ти, старий дідьку, га?

Ти боягузом узивав мене

І зрадником отчизни. А тепер,

Турецьким оксамитом полатавши

Матню в своїй «отчизні» і набивши

Кишені в ній татарським злотом, ти

Забув уже про справжнюю отчизну

Яку хіба ледачий не скубе.

Яка конає у сльозах і крові?

Яке ж ти право маєш спочивати,

Коли вона спочивку не зазнала?

Гедзь

Та одчепись ти, сатано! Чого

Присікався?..

Сірко

Е, ні! тепера я

При всіх тебе вже кличу рятувати

Отчизну-неньку і здобути їй

Жаданий спокій і спочивок.

Гедзь

Собі ж

Гетьманську булаву…

Сірко

Коли й дістану

Ту булаву я хоч на мить одну,

То задля того тільки, щоби нею

Розбити голови таким, як ти,

Що раді лити людську кров і сльози,

Щоб полатати дранії штани

Або для того, аби лити…

Запридух (до Гедзя).

Що,

Ти додирчавсь-таки?

Гедзь

А геть іди

Під три дияволи!

Крижаний

Ну годі, Йване,

Не гнівайся…

Шило

Атож! а то диви -

Усі принишкли як. А нумо пити!

Коли ж потрібні будуть для отчизни

Всі наші голови дурні — візьми,

Іване, їх. На дідька нам вони!

Поляжемо усі, як ті татари,

Яких отеє загнали на слизьке.

Чи, може, ні, шановне товариство?

Всі

Авжеж! Веди нас, батьку, куди схочеш,

Веди хоч в пекло нас, то підем радо!

Сірко

У пекло ще поспієм… поки ж що

Найближчий замір свій я вам скажу.

Кудлай

Кажи, послухаєм…

Сірко

Звідсіль — на Січ:

Не гаючи часу, зготуєм все,

Що нам потрібно, і в похід…

Крижаний

Куди?

Сірко

Здобудем Чигирин і, прихиливши

Всі Дорошенкові полки до себе,

Ми кинемось, як буря, на Батурин

І проженем поповича звідтіль.

А далі буде видно, що робити.

Про це докладніш буде рада потім.

Щоб зайвого народу нам на Січі

Не годувать, не пильнувать за ним,

Лишити раю бранців тільки тих,

За котрих добрий викуп нам дадуть,

А тих, що визволили ми з неволі,

Пустить на всі чотири… Хай ідуть,

Куди хто схоче… Так чи ні?..

Дехто

Авжеж,

Нехай ідуть, навіщо зайвий тягар!

Сірко (до Шевчика).

Ану, піди до них, скажи сторожі,

Нехай їх пустять всіх, нехай ідуть,

Куди хто схоче…

Шевчик (встає з-за столу).

У тую ж мить… Але…

Сірко