Спиридон Черкасенко - Про що тирса шелестіла...

Так робить більшість…

Гедзь

Чхать на тую більшисть…

Чи всіх пошити хочеш в гречкосії?

Сірко

А хоч би й так! Чим різати людей,

То краще землю краять плугом.

Гедзь

Чули?

Отсє так так! А щоб ти не діждав!

Була, превражий сину, Січ, — то й буде!

Було преславне Військо Запорозьке, -

То й буде всім на страх во віки й віки!

Як боронили край, то буде так

І далі, поки сонця світ…

Всі

Амінь!

Сірко

Ну, що ж, нехай, на добреє здоров’я!

Але я знов кажу, що жити в згоді

Безмірно краще, й прийде та година

Коли на думку на такую всі

Пристануть, як і я, і на землі,

Сльозами й кров'ю скропленій одвіку

Назавше запанує згода й спокій,

Не буде ворога, а будуть всі

Братами…

Входить Джура.

Що таке?..

Джура

Прибув допіру

З погоні Шевчик: щось сказати має.

Сірко

Се той… цікаво… Клич, нехай увійде.

Джура виходить.

Гедзь

Ото десь хана на слизьке загнали!

Входить Оксана-Шевчик.

Сірко (схоплюється, вражений).

Окса… (Пересилює себе й стає спокійний).

Гедзь

На що перевелося вже

Преславне Військо Низове! Щеня

Якесь, а не козак! Бігме, дівча:

Безвусе, жовтодзюбе…

Шевчик

Слава Йсусу

Насамперед у хату вам! Тепер

Скажу, мій діду, вам: не довгий вус.

Не сивая чуприна Запорожжя

Уславили на весь широкий світ,

Бо не завжди вони в правдивій згоді

З відвагою і розумом живуть.

Сміх.

Гедзь

Ах ти ж, мізерний! Ну, за щастя маєш,

Що я про твій учинок не забув,

А то дізнався б вже, чи володієш

Так спритно й шаблею, як язиком.

Шевчик

Боюсь, що та цікавість недоречна

Не на користь старому вийшла б…

Гедзь (оскаженівши, схоплюється).

Що?!

Ану, ставай же, песький сину! Я

Навчу тебе, старших як поважати!

Виймає шаблю, Шевчик і собі. Стають один проти одного

й починають герць.

Інші

Та що ж се справді?.. Пху!.. здурів старий!

Сірко з напруженою тривогою слідкує, як Шевчик одразу

Спритно одбиває удари старого досвідченого рубаки,

А потім і сам починає наступати на діда. За хвилину

Гедзева шабля летить з дзвоном набік. Шевчик спокійно

засовує свою в піхви и стає знов біля порога.

Гедзь (отетерівши).

А матері твоїй гарбуз печений!

Навік оганьбив лицаря старого!

Всі сміються.

Запридух

Дарма, коли і віку того стільки

Як у кози хвоста! Адже чорти '

У пеклі вже давно часник товчуть,

На тебе сподіваючись…

Гедзь (опритомнівши).

Гаразд,

Гаразд, превражий сину, б'єшся ти.

За се і почоломкатись не гріх…

(Цілує Шевчика).

Але і знов скажу, що схожий ти

На дівчину, бігме! і губи в тебе,

Немов у дівки, — аж пашить од них!

Всі сміються.

Крижаний

А я гадав, що Гедзь старий не знає,

Які уста в дівчат…

Запридух

Він хоче, бач,

Щоб од усіх, як і від нього, Гедзя,

Одгонило холодним стервом…

Гедзь

Пху!

Бодай ти здох! не дасть і слова мовить!..

Сірко (не дивлячись на Шевчика).

Кажи, які звістки привіз ти нам.

Кудлай

Кажи, послухаєм.

Шевчик (вклонившись).

Мене прислав

Курінний наш отаман розказать

Твоїй вельможній мосці й старшині

Про те, про що дізнавсь од язика.

Довідавшись про долю яничар,

Одразу кримський хан завмер від жаху,

Але, опам ятавшись, так озливсь

Що впав навколішки й заприсягнувсь

І Магометом і Аллахом щиро,

Що до весни збере таку орду,

Якої світ не бачив ще ніколи…

Гедзь

А що, Іване? ухопив?.. Отеє

Вже маєш ти до згоди першу руку.

Сірко (посміхаючись).

Дурне! безсила злість, якую згодом

Остудить глузд і рівновага…

(До Шевчика).

Далі.

Кудлай

Кажи, послухаєм!

Шевчик

Скажений хан,

Тікаючи од нас в степи чимдуж,

Поперед себе розіслав усюди

Наказ підвладним мурзам і агам,

Щоби, не гаючись, вони збирали

Хто скільки війська має під собою…

Гедзь

Хе-хе! Іване, чуєш? Вже до згоди

Подав тобі обидві він руки.

Запридух

Та годі, не дирчи!

Шевчик

І по весні

Буруном грізним ту орду на Січ

І на Вкраїну кине він одразу.