Спиридон Черкасенко - Про що тирса шелестіла...

Щоб зруйнувати геть усе дощенту,

Та так, щоби ніколи вже од нас

Їм не було тривоги й небезпеки.

Тебе ж, вельможний батьку наш,

Звелів піймати хан за всяку ціну,

Яку заправить хто. бо він гадає,

Що, поки ще живе урус-шайтан,

Не буде їм спокою, хоч там що!

Гедзь

Якраз! нехай послухав би твій хан

Тієї пісні, що співав оце

Урус-шайтан допіру нам…

Запридух

Дир-дир!..

Гедзь (до Запридуха).

Та дай же спокій ти, нечиста сило!

Чи я брешу, чи щось дурне верзу?..

Сірко

(вдаривши кулаком по столу, грізно).

Мовчи!.. Так ми його ще не навчили?

Так сміє він ще марити про те,

Щоб у руїну обернути край

І нас всіх вигубити до ноги?

(Схоплюється).

О, ні, не буде так! не буде, ні!

Бо те, що він замислив проти нас,

Я поверну на нього. Ще не вспіє

І тирсою укритись степ весною,

Як з Криму я зроблю йому на втіху

Одну страшную головешку!

(Ходить схвильований по хаті).

Гедзь

Так,

Се по-козацькому! Бо годі вже

Січовика тримати без війни:

Пропивсь, обшарпавсь він і зголоднів.

Як не запобіжиш, то знай тоді,

Що звірем кинеться на гречкосіїв,

Як на отару вовк з дніпрових плавнів.

Сірко

О, ні: червоним пивом напою

Й татарським золотом наб’ю кишені!

Так от шановнії батьки: одбудем

Ми раду завтра, як велить звичай,

А там не гаючись, і лаштуватись

Завізьмемось в похід. Але про се

Нікому поки що анітелень.

Крижаний

Не первина, наш батьку, знаєм добре.

Сірко

А поки те та се, ми обміркуєм

Докладно з вами все — і як. і що.

Тепер же я спитаю козака

Іще про дещо, а ви йдіть здорові

Й готуйтеся до завтрашньої ради.

Гедзь

Прощай, Іване, бачу й я тепер.

Що рано ще тобі, замість штанів,

Запаску бабську одягать. Утішив

Мене, старого, ти, бігмеї спасибі!

(Цілує Сірка).

Інші

Прощай, наш батьку, будь здоров!

Сірко (проводжає їх до порога).

Прощайте.

Всі виходять, крім Шевчика.

Оксано!

Шевчик

Шевчик я, а не Оксана.

Сірко

Ат, к чорту з Шевчиком! для мене ти

Є тим, чим перш була. Скажи мені,

Навіщо крилася?

Шевчик (похмуро).

Але стривай… Я ще не все зробив.

Сірко

Хіба не досить

Того, що, як колись, ти знов мені

Мої всі заміри перевернула?

Кажи, що там іще? кажи хутчій

Шевчик

Прислав тобі курінний наш отаман

Того, хто потай уночі на свято

Провів у Січ так хитро яничар.

Його спіймали разом з язиком

Сірко

Він тут, той зрадник?.. Чом же ти мовчав,

Коли сиділи тут усі?

Шевчик

Так треба.

Ти сам побачиш… Привести?

Сірко

Веди

Дай глянути на козака, що може

Іще ходити по землі, вчинивши

Проти братів нечуване злочинство.

Дай глянути на Каїна й проклясти

Ту матір, що на світ його пустила…

Проклясти…

Шевчик

Не спіши так проклинати,

А краще джуру ти свого пошли

Звідсіль, щоб він не чув нічого.

Сірко (здивовано).

Нащо?

Шевчик

Побачиш сам: я зараз приведу. (Виходить).

Сірко (здвигає плечима).

Гей, Яську!..

Джура (входить).

Що, мій пане?

Сірко

Збігай-но

До писаря й перекажи, щоб він

Зайшов до мене завтра ще до ради.

Джура вклоняється й виходить. Сірко ходить по хаті

Й питаюче позирає на двері, якими по хвилі Шевчик

вводить зв'язаного Романа.

Сірко (протирає очі).

Се що? Не може буть! Се дикий сон…

Шевчик (твердо).

Не сон, а син.

Роман

(зиркнувши спідлоба на Оксану й на батька).

Обоє тут… прокляття!..

Сірко

Та як же ти…

(Точиться, ухопившись за серце, до столу й важко сідає).

О, ні, не може буть!..

Роман

Ти бачиш сам, що може буть… Але…

Сірко (схоплюється).

Та як же зваживсь ти?! Адже і сам

Люципер в пеклі ужахнеться!..

Роман

Хай!..

Люципер був безбатченко й не мав

Того, хто зваживсь витягти у сина

Його огневе серце й душу, кинуть

І розтоптать ногами…

Сірко

Цить, ні слова!

Як пса, уб'ю тебе!

(Витягає з-за пояса пістоля).

Роман

О, вбий, мій тату!

Не маю сил вас бачити удвох.

Убий, і я на світі тім за те

Молитимусь з подякою за тебе,