Спиридон Черкасенко - Про що тирса шелестіла...

військовий суддя Кудлай, осавула Шило, писар Перепелиця

й старі козаки: Гедзь, Запридух, Крижаний.

Гедзь (провадить далі розмову).

Бо й так-таки. Останніми часами

Ніхто не дбає ні про що: усі:

І козаки, і старшина, та й сам

Отаман — зледащіли так…

Запридух

Дирчи!..

Гедзь

Бо я таки й дирчатиму тобі

І всім на злість! На що перевелось

Козацтво, лежачи по куренях

Без промислу лицарського за зиму?

І надарма усюди ходить чутка

Що в Січі вже поміж січовикам

Та позаводились баби…

Козаки сміються.

Сірко (затремтівши).

Ти справді

Про теє чув?

Гедзь

Тобі позакладало

Се знаю я: нічого ти не чуєш,

Та і не бачиш теж, превражий сину,

Що справді не козацькії штани

І не жупани надіти треба вам,

А бабськую запаску і очіпки,

А в руки, замість шабель та мущкетів,

Пристало дати голку й веретено!

Запридух

Дирчи, дирчи, як бабське веретено!

Гедзь

А пху на тебе, вражий сину, пху!

Чи рота ти мені замажеш, га?

Вони лайдачать, бач, а я — мовчи!..

А щоб ви не діждали!..

(Витягає люльку).

Запридух (регоче).

Що, вморивсь? (Регоче).

А я скажу, панове-браття, ось що…

Кудлай (заникуючись).

Кажи, послухаєм.

Запридух

Навіщо дбати нам

Про промисел лицарський і про справу…

Гедзь (крутнувшись на місці)

Іще б пак!

Запридух

Думка, бач, моя така:

Поки живий між нами старий Гедзь,

Нам ворог не страшний.

Старшина

Чому ж, чому?

Запридух

Як ворог нападе — послати Гедзя,

Бо він як задирчить — ніяка сила

Того не витрима і геть втіче.

Всі сміються, а Гедзь плює спересердя.

Шило

Панове-браття, жарт хай буде жартом,

Але напевне ж не для жартів нас

Сюди закликав пан отаман.

Сірко

Так.

Кудлай

Кажи, послухаєм.

Гедзь

Я перш за все

Спитав би кошового: як те сталось,

Що не один, не два, а ціле військо

Проклятих яничар до нас на Січ

Прокралось непомітно? Чи видав

Такеє хто і чи чував, відколи

І мати Січ стоїть?..

Запридух

Дирчи, дирчи…

Сірко

А я на се вам відповім, панове…

Кудлай

Кажи, послухаєм.

Сірко

Про теє, як

На Січ до нас прокрались яничари

Ми будем потім говорить докладно

Й шукати винуватців. А тепер

Послухать прошу те, що я скажу.

Кудлай

Кажи, послухаєм.

Сірко

Як вам відомо,

На завтра рада в Січі. Січовий

Звичай і лад з давніх-давен велить

Щороку нам в сей час спосеред себе

На цілий рік обрати старшину..

Гедзь

Бо й так-таки! Не треба ледацюг!..

Запридух

Дирчи, дирчи!..

Сірко (до Гедзя, потім до всіх)

Стривай, старий, не лізь

Поперед батька в пекло: ще поспіють

Чорти старечу й з тебе шкуру здерти!

Запридух

Еге, й зробити фуркала з кісток,

Та щоб і в пеклі ти дирчав, як тут…

Хай знають козака!..

Гедзь

А щоб ти здох!..

Сірко

Так от, панове, я зібрав сюди

Для того вас, щоби упередити, -

А ви вже скажете про теє іншим -

До ради, звісно, щоб на раду всі

Прийшли уже з готовими думками…

Кудлай

Кажи, послухаєм.

Сірко

Казать не довго.

Я знов своєї: перед товариством

На раді січовій я зваживсь скласти

Клейноди військові й зректися зовсім

Стоять на чолі Війська Низового.

Всі (рух і схвилювання).

Чого ж, чого? Яка тому причина?..

Гедзь

Авжеж: безпечніш бджіл десь доглядати

А мати Січ не вулик…

Запридух

Знов дирчиш?..

Сірко

Того, сердитий діду, що безпечно,

Що небезпечно, кошовий Сірко

Не розбирав ніколи, — всім відомо, -

Й коли б та сивую твою чуприну

Шанобою лицарською і честю

Було не вкрито здавна, як щитом,

Я миттю видер би тобі із рота

Облудний твій язик і кинув псам,

Тоді дізнався б ти, що небезпечно

Не з ворогом десь стятись, а в Сірка

Облудним словом кидать необачно.

Запридух

От бач, і додирчавсь…

Крижаний (спокійно й розважливо).

На те він Гедзь, -

Не може не кусать. Але дозволь

Спитать тебе, славетний батьку наш,

Чим прогнівила мати Січ тебе,

Що нагло так зрікаєшся її?