Спиридон Черкасенко - Про що тирса шелестіла...

Що муки ти мої узяв на себе.

Коли ж твоя душа на той світ злине.

То нас розсудить там… Сам Бог… Кого

Вже з нас обох він проклене — побачим…

Сірко

(засовує пістоля за пояс і, повернувшись

до Романа й Шевчика спиною, глухо говорить).

Візьми його і одведи за Січ

У поле і пусти. Нехай іде…

Шевчик (спалахнувши).

Як? зрадника пустить?! Ти розумієш,

Вельможний батьку, те, що робиш?…

Сірко

(крутнувшись, у страшнім гніві, тупає ногою).

Що?

Ні слова більш! роби, що я велю!

Й про се нікому аніже!.. Ти чув?..

Шевчик (блиснувши очима, перемагає себе).

Я слухаю… (Бере Романа під руку й виводить).

Сірко

( стоїть якусь хвильку, вхопившись за голову,

потім точиться, хитаючись, до столу, падає

на ослін і, схиливши голову на руки, тяжко ридає).

Мій сину!., сину мій!..

Степ перед заходом сонця, яке кидає навкруги пасма кривавого

світла, надаючи всьому якогось моторошно-містичного характеру.

В перспективі запорозький табір. На другім плані, ліворуч,

на сцену спускається бік степової могили. Посеред сцени —

імпровізований стіл до бенкету. Праворуч — одкритий

до глядачів намет кошового. Здалеку лине гомін підпилих

січовиків, а в павзах чути щебетання жайворонків. Коли

завісу підноситься, в наметі сидить у глибокій задумі Сірко

й дослухається. Шевчик чистить його шаблю.

Шевчик.

(розглядаючи лезо шаблі).

Не вадило б і погострить як слід,

Бо видно, що не марне пан отаман

Носив її при боці… Крові теж

Ворожої чимало запеклось на ній.

Сірко (немов прокинувшись).

Що кажеш? крові?.. Так, ну да, так, так…

(Позирає на руки).

Шевчик

(зауваживши, що Сірко дослухається).

Бач, розгулялись як січовики…

Чого на руки все ти поглядаєш?

Сірко

На руки? А… Усе дивлюся, бач…

Неначе добре й мию їх завжди,

Але… ніяк от не одмию… Дивно…

Шевчик

Чого?

Сірко

Та крові. (Дивиться на її руки).

Глянь, у тебе теж…

Не знаєш, чим її одмить?

Шевчик (насупившись).

Не знаю.

Сірко (дослухається).

Ось слухай, слухай!..

Шевчик

Чи не чула я,

Як у хмелю козак гвалтує?

Сірко

Ні,

Не те… Ось слухай… Чуєш ти?

Шевчик

Та що?

Сірко

Як жайворон дзвенить один, другий…

Як диха степ, як тирса шелестить,

Ах, знов сей п'яний гвалт!..

Шевчик

Ти й сам, як п'яний!

Сірко

Я? п'яний?..

( Проводить рукою по чолу і знов дослухається).

Вже замовкли… Чуєш ти?

Шевчик

(витирає шаблю, підходить до нього

й засовує її йому в піхви).

Що діється з тобою, любий? Ти

Стомивсь?

Сірко (обнімає її).

Оксано, серденько кохане!

Покиньмо все й поїдемо додому.

Шевчик

Тепер? Як ще один ступінь –

І ми коло жаданої мети.

Май силу, мій коханий, бо удруге

Не скоро вже, а може, і ніколи,

Не станеш близько так до булави.

Іще одно зусилля — і кінець.

Про тебе вся Вкраїна знає й радо

Під дужий захист твій поставить

Свою пошарпаную долю. Я ж

Тоді навіки вже твоя… гетьмане.

(Оповиває його шию руками й палко цілує).

Сірко (посміхнувшись).

Гетьмане?..

Шевчик

Так, спинитися ти мусиш

Тільки там… (Дослухається).

Ідуть січовики.

Ходи назустріч їм і клич до столу:

Вся міць твоя в тобі і в них. Іди!..

Виходять з намету і йдуть назустріч старшині.

Козаки підходять до столу й сідають Ярема починає пісню.

Хто п'є, а хто підхоплює

Заспів.

Всі