Максим Кидрук - Твердиня

В іспанських архівних документах періоду конкісти Паїтіті прирівнювали до Ельдорадо тому, що місто було нібито наповнене золотом, навіть будинки та дороги зроблено із дорогоцінного металу. За легендою саме в цій твердині інки втаїли незліченні багатства, що не дають спокою дослідникам та авантюристам упродовж декількох століть.

В окремих колоніальних хроніках Паїтіті – це топонім, що позначає східний кордон імперії інків. Іноді йдеться про країну в амазонській сельві, на яку натрапили інки під час однієї зі східних експедицій. Легенди стверджують, що після конкісти частина інків мігрувала до Паїтіті, а їхні нащадки жили в сельві протягом усього XVII, а можливо, й XVIII століття – подалі від європейців із їхньою жадобою та кровожерливістю. В історичних документах цього періоду фігурують посилання на Паїтіті як на живу, заселену країну. У XIX столітті вони раптово зникають.

Дочекавшись, поки приятелі підведуть голови від аркушів, Сьома продовжив:

– Я виокремив цю інформацію для того, щоб ви зрозуміли: все, що я говоритиму далі, – лиш легенди, непідтверджені документально розповіді та припущення. Хай якими реальними здаватимуться мої історії, ви мусите пам’ятати: єдине, що відомо достеменно, зібрано на ось цьому аркуші, – росіянин постукав указівним пальцем по роздруківці. – Продовжувати? – він обвів Левка, Ґрема та Яна поглядом. Перша реакція обнадіювала. Відвертого несприйняття не було. Ґрем і Ян зацікавились. Трохи довше Семен затримав очі на Левкові, міркуючи, що саме українця слід переконати передусім. У Сьоми все чудово на папері, він прораховує все до дрібниць, але в критичних ситуаціях, які часом траплялися під час поїздок Європою (коли геніальний план, який так гарно виглядав на папірці, роздрукованому вдома, за реальних умов раптом не спрацьовував), керування перебирав Левко. Сьома розумів, що без українця нічого не вдасться; якщо він схилить на свій бік Левка, із рештою вони разом упораються швидко.

– Так, – погодився Ґрем.

– Почну з історії, котра, на перший погляд, не пов’язана з Паїтіті. Ви чули про викуп Атауальпи?

Хлопці синхронно замотали головами.

– 1531 року іспанський авантюрист Франциско Пісарро із двомастами відбірними головорізами вирушив на завойовування Перу. На той час імперія інків досягла найбільшого розквіту. Чисельність її населення, за різними даними, коливалася від 10 до 12 мільйонів осіб, із яких двісті тисяч були воїнами. 16 листопада 1532-го, після року виснажливих сутичок на узбережжі та в горах, Пісарро спочатку запросив на переговори, а потім підступно захопив у полон інкського імператора Атауальпу. Знаючи жагу іспанців до золота, правитель перуанців запропонував конкістадорам за свою свободу викуп. Діставши вуглинку з вогнища, він випростався на повен зріст, провів горизонтальну лінію на стіні так високо, як тільки зміг дотягнутися, і сказав: «Якщо звільните, я заповню кімнату золотом аж до цієї межі». Кімната мала площу 35 м 2. Пісарро спочатку не повірив, що інки зможуть дістати так багато золота, проте схитрував, гарантувавши полоненому свободу, якщо той виконає свою обіцянку. Атауальпа розіслав в усі кінці імперії гінців із наказом нести золото. Звідусіль до Кахамарки 54 54 Кахамарка – місто на північному заході Перу. потяглися каравани із вантажем жовтого металу. Вони прибували та прибували, наповнюючи темницю Атауальпи золотими виробами. Скептицизм Пісарро поступився цікавості, а згодом – безмежному здивуванню. На той час жодна людина на Землі, навіть королі, не бачила так багато золота відразу. Чиста вага металу перевищила 6000 кілограмів. Викуп Атауальпи став найбільшим за всю історію людства воєнним трофеєм.

– Що сталося з Атауальпою? – поцікавився Ґрем.

– Франциско Пісарро цілком у дусі того часу не дотримав слова. Одержавши викуп, іспанці влаштували імператорові суд. На Атауальпу повісили купу звинувачень у змові проти іспанської корони, єресі й усіляких інших капостях, а потім засудили до смерті. Його примусили публічно прийняти християнство, а потому задушили. Після викупу Атауальпи сотні авантюристів рвонули до Перу в пошуках золота, та… нічого не знайшли. Окремі індіанці під тортурами розповідали про місто в сельві на схід від Анд, куди пішла інкська знать, забравши із собою всі скарби.

– Паїтіті? – встряв Левко.

– Можливо, – Сьома знизав плечима. – А тепер ближче до справи. Ось ліси Мадре-де-Діос, про які говорив Ґуннар.