Стівен Кінг - Чотири після півночі

Дорогою струшувало й підкидало, а менш ніж за п’ятсот футів унизу простягався пожадливий Атлантичний океан. Пілот же бадьоро теревенив протягом усього шляху. Батя кивав і відказував «атож», коли це здавалося слушним, хоча його й турбувала більше власна неминуча загибель, а не балаканина пілота. Тоді попереду виринув острів із жахливою, самогубно-короткою посадковою смугою та будиночком із червоного дерева й плитняку. Пілот скерував літак додолу, від цього старий бідолашний кислотно-зморщений шлунок Баті опустився до самого низу. Вони з гуркотом сіли, а тоді вже якимсь дивом проїхали до зупинки, живі й неушкоджені, а Батя міг і далі собі вірити, що Бог — то лише чергова вигадка Капелюшників… принаймні до тієї миті, коли доведеться залізти в той чортів літак на зворотному шляху.

— Гарна днина для польотів, еге ж, містере Меррілл? — запитав пілот, спускаючи перед ним східці.

— Найліпша, — гмикнув Батя, закрокувавши доріжкою до будинку, де святкова індичка вже нетерпляче чекала на нього.

Батя пообіцяв «найчудакуватішу штукенцію, яка будь-коли траплялася», тож Седрік Мак-Карті аж зі штанів вистрибував. Він, думав Батя, побіжно зиркне, аби очі відвести, а тоді розрахується зеленню. На материк Батя повернувся через сорок п’ять хвилин, заледве реагуючи на струшування й підкидання, навіть тряску, від якої живіт у вузол скручувало, коли «Біч» час від часу потрапляв у повітряні ями. Він був стриманим, розсудливим чоловіком.

Батя спрямував «Полароїд» на Капелюшника і зробив його знімок. Доки вони чекали, поки знімок проявиться, Капелюшник зробив фото Баті… і коли спрацював спалах, то чи почув він щось? Чи почув низьке, потворне гарчання чорного пса, чи, може, то лише витвір уяви? Уява, найпевніше. Батя за своє життя провернув декілька дивовижних оборудок, а для цього треба мати уяву.

Та все ж таки…

Седрік Мак-Карті, головно пенсіонер-промисловець, а за сумісництвом екстраординарний Капелюшник, дивився з дитячим захватом, як проявляються знімки, і коли зображення, врешті, проступило, він виглядав вдоволено і навіть трохи іронічно, тож Батя добре знав, спираючись на свій багаторічний досвід, що жодні вмовляння, лестощі, ба навіть завуальовані натяки на те, що він має іншого клієнта, який слинить за цією камерою, не матимуть на Седріка впливу. Велика помаранчева вивіска «НЕ ЦІКАВО» зринула в голові Седріка Мак-Карті.

Але чого?

Трясця, чого?

На знімку, що його зробив Батя, у тому відблиску, поміченому ще Кевіном на зморшкуватій морді пса, тепер виразно можна було розгледіти зуб — хіба що саме слово зуб, як не крути, не дуже тут пасувало. То було ікло. А на тому знімкові, що зробив Мак-Карті, помітні були й наступні зуби.

«Йобана псина має пащу, як ведмежий капкан», — подумав Батя. Мимохіть у голові зринула думка про його руку у псовій пащі. У його уяві пес не кусав, не жер йому руку, а перемелював її, наче зубчики деревоподрібнювача перемелювали кору, листя й невеличкі галузки. «Скільки б це зайняло?» — подумав він, глянувши на ті каламутні очі, що визирали на нього із зарослої морди, і зрозумів, що недовго. Або припустімо, пес ухопив би його за промежину? Припустімо…

Та Мак-Карті щось запитав і очікував на відповідь. Батя глянув на чоловіка, і рештки надії, що йому таки вдасться переконати його купити камеру, випарувалися. Екстраординарного Капелюшника, котрий би залюбки перебув із вами день, силкуючись прикликати привид вашого любого спочилого дядька Неда, не було. Замість нього з’явився інший Мак-Карті: твердолобий реаліст, який потрапляв до списку багатіїв Америки журналу «Форчун» [303] «Форчун» («Fortune») — міжнародний діловий журнал, заснований 1929 року. Висвітлює події бізнесу та економіки, конкурує з такими відомими виданнями, як «Форбс» і «Блумберг Бізнесвік». дванадцять років поспіль — не тому, що був дурником, якому судилося успадкувати чималі статки, багато грошей і чесний, сумлінний персонал, а тому, що був генієм у галузі аеродинамічного конструювання. Він був не настільки багатим, як Говард Г’юз [304] Говард Г’юз-молодший (1905–1976) — американський промисловець і підприємець, новатор та піонер авіації, продюсер і кінорежисер, один із найбагатших людей свого часу. у розквіті своєї кар’єри, та й не настільки схибленим, як Г’юз наприкінці життя. Коли справа доходила до парапсихічних явищ, Мак-Карті був неабияким Капелюшником. Проте за межами цієї зони він був акулою, на тлі якої подібні до Баті Меррілла виглядали немов пуголовки в ковбані.