Гарлан Кобен - Твоя перша остання брехня

Ніл дивився на неї з неприхованою ненавистю.

— Принаймні ти станеш слабшою.

Джудіт заплющила очі.

— Яке безглуздя, — пробуркотіла вона.

— «Джо чекає». Так сказав той хлопець. І тут ти помилився, Ніле. Розумієш, якби за цим стояв Джо, якби він відправив людей за мною, він би точно розповів, що я буду озброєна. Ці хлопці того не знали.

— Майє?

То була Джудіт.

— Ти вбила мого сина.

— Він убив мою сестру.

— Він мертвий. Його не можна переслідувати. Але тут троє людей чули твої свідчення. Ми відкриємо справу.

— Ви не розумієте, — сказала Майя. — Джо не просто вбив мою сестру. Він убив Тео Мора…

— Це був жарт, який просто пішов не так.

— Він убив Тома Дуґласса.

— У тебе немає доказів.

— І він убив свого брата.

Тоді всі зупинилися. Кілька секунд у кімнаті панувала мертва тиша, така важка, що здавалося, наче меблі теж затримали подих.

— Мамо? — то була Керолайн. — Це ж не може бути правдою?

— Звісно, ні, — сказала Джудіт.

— Це правда, — сказала Майя. — Джо вбив Ендрю.

Керолайн повернулася до Джудіт.

— Мамо?

— Не слухай її. Вона бреше.

Але тепер у голосі Джудіт учувалося тремтіння.

— Я сьогодні їздила до Крістофера Свейна, Джудіт. Він розповів мені, що Ендрю зламався, що на тому човні він пригрозив Джо здати їх усіх за те, що вони зробили з Тео. Тоді Ендрю пішов один на горішню палубу. І Джо пішов за ним.

Тиша.

Керолайн заплакала. Ніл дивився на матір так, наче благав її про допомогу.

— Це не означає, що Джо вбив його, — сказала Джудіт. — Ти можеш у це вірити, у якісь страшні фантазії твоєї хворої голови, але ж ти сама мені розповідала, що там сталося. Ти сказала мені правду.

Майя кивнула.

— Ендрю стрибнув. Це було самогубство.

— Так.

— І Джо це бачив. Так він мені сказав.

— Звісно ж.

— Тільки от усе сталося не так. Джо та Ендрю піднялися на ту палубу о першій ночі.

— Саме так.

— Але про зникнення Ендрю заговорили лише наступного ранку, — Майя схилила голову. — Якщо Джо бачив, як стрибнув його брат, чому ж він не підняв тривогу тієї ж миті?

Очі Джудіт розширилися, наче її вдарили в живіт. Тепер Майя зрозуміла. Джудіт теж усе це заперечувала. Вона знала, але не розуміла. Дивовижно, як ми вміємо обманювати себе, коли правда настільки очевидна.

Джудіт упала на коліна.

— Мамо? — спитав Ніл.

Джудіт завила, наче поранена тварина.

— Цього не може бути.

— Це правда, — сказала, підводячись, Майя. — Джо вбив Тео Мора. Він убив Ендрю. Він убив Клер. Він убив Тома Дуґласса. Скількох ще людей він убив, Джудіт? Він розтрощив хлопцю голову биткою у восьмому класі. Він намагався через дівчину спалити іншого хлопця живцем у старших класах. Джозеф-старший це бачив. Саме тому він віддав контроль над компанією Нілу.

Джудіт усе трусила головою.

— Ви виховували, захищали й доглядали вбивцю.

— А ти вийшла за нього заміж.

Майя кивнула.

— Вийшла.

— Ти справді гадаєш, що він міг тебе дурити?

— Я не гадаю. Я це знаю.

Джудіт, не встаючи з колін, підвела на неї очі.

— Ти стратила його.

Майя нічого не сказала.

— Це був не самозахист. Ти могла здати його в поліцію.

— Так.

— Але ти натомість вирішила його пристрелити.

— Ви б знову намагалися захистити його, Джудіт. Я не могла цього дозволити, — Майя зробила крок до дверей. Ніл та Керолайн відступили. — Але тепер все стане відомо.

— Якщо так, — сказала Джудіт, — ти отримаєш довічне ув’язнення.

— Так, можливо. Але справа «ЕАС Pharmaceuticals» теж зараз випливе. Усе скінчено. Нічого не залишилося.

— Чекай, — сказала Джудіт. Підвелася.

Майя зупинилася.

— Ми можемо домовитися.

Ніл сказав:

— Мамо, що ти говориш?

— Тсс, — вона глянула на Майю. — Ти хотіла справедливості для сестри. Ти її отримала. Тепер ми все влаштуємо разом.

— Мамо?

— Послухай мене, — вона поклала руки Майї на плечі. — Ми покладемо провину за скандал з «ЕАС Pharmaceuticals» на Джо. Припустимо, що це могло привести до його вбивства. Розумієш? Нікому не обов’язково знати правду. Правосуддя здійснилося. І може… може, ти і маєш рацію, Майє. Я… я Єва. Я виростила Каїна, щоби він убив Авеля. Я мусила знати. Не знаю, чи зможу я змиритися з собою чи виправити що-небудь, але, можливо, якщо ми всі думатимемо тверезо, я зможу врятувати решту своїх дітей. І я зможу врятувати тебе, Майє.

— Надто пізно для домовленостей, Джудіт, — відповіла Майя.

— Її правда, мамо.

То був Ніл. Майя повернулася до нього й побачила, що він направив на неї пістолет.