А тоді те відео з прихованої камери знов усе змінило.
Зі свого місця у вітальні Майя чула, як під’їхало авто. Вона лишалась у кріслі. Відчинилися передні двері. Вона чула, як Джудіт скаржиться, наскільки вечір видався нудний. Ніл був із нею, Керолайн теж. Вони увійшли до вітальні втрьох.
Джудіт увімкнула світло й голосно видихнула.
Майя сиділа спокійно.
— Господи, — сказала Джудіт. — Ти налякала мене мало не до смерті. Що ти тут робиш, Майє?
— Лезо Оккама, — сказала Майя.
— Перепрошую?
— З кількох гіпотез слід обрати ту, до якої робиться найменше припущень, — усміхнулася Майя. — Якщо коротко, то найпростіша відповідь зазвичай найімовірніша. Джо не пережив стрілянину. Ви просто хотіли, щоб я в це повірила.
Джудіт подивилася на своїх дітей і повернулася до Майї.
— Це ви влаштували той трюк із прихованою камерою, Джудіт. Розповіли родині Рози, що я вбила Джо, але довести це неможливо. Тож вирішили трохи трусонути це дерево.
Джудіт навіть не намагалася нічого спростувати.
— Якщо я це і зробила, що з того? — її голос був чистою кригою. — Немає законів проти спроб спіймати вбивцю, правда ж?
— Нічого такого, про що я знала б, — погодилася Майя. — Звісно ж, я від початку про це думала. Ви маніпуляторка. Ви всю свою кар’єру займаєтесь обманом розуму.
— Це психологічні експерименти.
— Семантика. Але я бачила, як Джо помер. Я знала, що він не може бути живий.
— Але ж там було темно, — сказала Джудіт. — Ти могла помилитися. Ти ж якось обдурила Джо, змусила його прийти на те місце в парку. Він теж міг тебе обдурити. Поміняти твої кулі на незаряджені. Щось таке.
— Однак він цього не зробив.
Ніл відкашлявся.
— Чого ти хочеш, Майє?
Жінка проігнорувала його, не зводила очей із Джудіт.
— Навіть якби я не купилася на те, що він живий, якби не зламалася під тиском і не зізналася, ви знали, що я якось відреагую.
— Так.
— Я б зрозуміла, що зі мною граються. Почала б шукати. Можливо, десь зробила б неправильний крок, і ви змогли б звинуватити мене у вбивстві. Я б спіткнулася де-небудь. До того ж вам треба було дізнатися, що саме мені відомо. І ви всі зіграли свої ролі в маленькому психологічному експерименті вашої матусі. Керолайн згодувала мені брехню про те, що їй здається, що її брати живі і що родина платить Кірсу. Усе сфабриковано. Але було стільки всього — камера, зниклий одяг, телефонні дзвінки. Будь-хто засумнівався б у своєму здоровому глузді. Я теж. Я би зробилася зовсім навіженою, якби навіть не розглянула можливість того, що я божеволію.
Джудіт посміхнулася їй.
— Чому ти тут, Майє?
— Хочу спитати у вас дещо, Джудіт.
Вона чекала.
— Звідки ви знали, що я вбила Джо?
— То ти це визнаєш?
— Звісно. Але як ви дізналися? — Майя подивилася на Ніла, тоді на Керолайн. — Керолайн, вона тобі не казала?
Жінка насупилась і розвернулася до матері.
— Я просто знала, — сказала Джудіт. — Мати завжди знає.
— Ні, Джудіт. Ви знали, що я вбила його, бо знали, що в мене є мотив.
Керолайн промовила:
— Про що це вона?
— Джо вбив мою сестру.
— Це неправда, — промовила Керолайн голосом розбещеної дитини.
— Джо вбив Клер, — сказала Майя. — І твоїй матері було про це відомо.
— Мамо?
Очі Джудіт палали.
— Клер крала в нас, — сказала вона.
Керолайн:
— Мамо…
— Більше того, Клер намагалася нас усіх знищити — ім’я Буркеттів, наш статок. Джо тільки хотів її зупинити. Він пробував домовитися з нею.
— Він катував її, — сказала Майя.
— Він запанікував, визнаю. Вона не розповіла йому, що зробила, не видавала інформацію. Я не виправдовую його поведінку, але все почала твоя сестра. Вона вирішила знищити цю родину. Ти, Майє, мусиш розуміти. Вона була ворогом. А ворога атакують на повну силу. Відбиваєшся, чим можеш. Без милосердя.
Майя відчула лють, однак не дала їй себе поглинути.
— Ви дурна, зла жінка.
— Гей, — то Ніл намагався захистити матір. — Годі вже.
— Ти не розумієш, так, Ніле? Ти думав, що Джо намагався захистити багатство родини? Що справа в «ЕАС Pharmaceuticals»?
Ніл глянув на матір так, що це лише підтвердило Майїні слова. Вона мало не розреготалася. Повернулася до Джудіт.
— Так вам Джо сказав, правда? Клер викрила ваші фармацевтичні махінації. Довкола тебе все почало занепадати, і ти, ти, Ніле, більше не міг довіряти матусиному плану. Ти запанікував і відправив за мною шибайголів. Хотів побачити, що я знала. Розповів їм про мій психічний стан. Сказав, що якщо вони скажуть, що на мене чекає Джо, то я — що? Зламаюся?
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу