Харлан Кобен - Додому

Тому він чекав.

Побазікавши кілька хвилин, Есперанса взяла Міккі за руку.

— Ти не проти, якщо я трошки поговорю з твоїм дядьком наодинці?

— О, звісно.

— Ходімо, містере Міккі, — сказала Велика Сінді, кивнувши Міккі йти за нею. — Комуняка Конні помітила вас у першому ряду й казала, що хотіла б з вами зустрітися.

— Е-е… гаразд.

— Вона сказала, що ви — цитую її слова — «смачненький».

Міккі спав з лиця, одначе таки вийшов за нею з кімнати.

— Він хороший хлопець, — промовила Есперанса.

— Хороший.

— Він уже перестав тебе ненавидіти?

— Гадаю, що так.

— А як його батьки?

Майрон похитав рукою вправо-вліво.

— Побачимо.

Есперанса зачинила двері.

— То ти був у Лондоні.

— Так.

— Ти не сказав мені, що їдеш.

— Я вирішив в останню хвилину.

— І я бачила в новинах, що зниклого хлопчика знайшли в Лондоні.

— Так.

— Але не родича Уїна.

— Ні, — підтвердив Майрон. — Це був інший хлопець. Патрік Мур.

— Я також читала про якийсь великий вибух там, де було знайдено хлопця. Він зніс цілу стіну.

— Ти знаєш Уїна. — сказав Майрон. — Він не надто витончений.

Есперанса перехопила його погляд.

— То це правда? Ти бачив Уїна?

— Так. Він зателефонував і попросив про допомогу.

— З ним усе гаразд?

— А колись було?

— Ти знаєш, про що я.

— Здається, з ним усе добре.

— То всі ці плітки, що він з’їхав із глузду й став самітником?…

— Він сам їх розпустив.

Майрон розповів їй усе, що трапилося. Есперанса сиділа навпроти нього і слухала. Це нагадало йому кращі дні, коли вони були молодші, коли бралися до справи й протягом годин обговорювали угоди й рекламні контракти. Стільки років Есперанса була частиною його буденного життя. Майрону цього бракувало.

Коли він закінчив розповідь, Есперанса похитала головою.

— Щось тут не так.

— Я й сам знаю!

— І завтра ти зустрічаєшся з хлопцем, якого врятував?

— Сподіваємось.

— А знаєш, тут ми з Великою Сінді можемо допомогти.

— Я сам усе владнаю. Ви обидві зайняті.

— Не роби цього, Майроне.

— Не робити чого? Ти керуєш бізнесом.

— Я керую бізнесом. Велика Матуся та Маленька Покахонтас то входять, то виходять зі стартового складу. Ми можемо бути вільні в будь-який момент, коли тобі потрібно, — Есперанса нахилилася ближче. — Це родич Уїна. Я хочу взяти в цьому участь. І Велика Сінді також. Не позбавляй нас нагоди.

— Гаразд, — кивнув Майрон, і додав: — До речі, де Гектор?

Обличчя Есперанси спохмурніло. Коли вона знову заговорила, у голосі почулися сердиті нотки.

— Він з батьком.

— Он як… Судячи з твоєї інтонації, боротьба за опіку не дуже успішна.

— Том у близьких стосунках із суддею. Товариш по гольфу, хочеш — вір, хочеш — не вір.

— А ти не можеш звернутися з проханням про зміну місця розгляду справи?

— Мій адвокат каже, що ні. Здогадайся, що стверджує Том.

— Що?

— Я веду, — і вона зімітувала пальцями лапки, — «хтивий» спосіб життя.

— Це тому, що ти рестлер?

— Це тому, що я бісексуалка.

— Справді? — осудливо глянув на неї Майрон.

— Так.

— Але бісексуальність зараз така популярна.

— Я знаю. — сказала Есперанса.

— Це майже кліше.

— І не кажи. Почуваюся надзвичайно старомодною.

Вона відвернулася.

— То це погано?

— Я можу втратити його, Майроне. Ти знаєш Тома. Він з тих, хто вважає себе за повелителів усесвіту, такі не беруть полонених. Суть не в тому, що правильно, а що ні, чи у чому правда. Суть у виграші. Суть у тому, щоб я програла за будь-яку ціну.

— Я щось можу зробити?

— Дай відповідь на одне запитання.

— Яке?

— Ти знав, що він нікчема, чи не так?

Майрон не відповів.

— То як ти дозволив мені вийти за нього?

— Я думав, що це не моя справа, — сказав Майрон.

— А чия тоді?

Бабах. Мікрофон впав. Есперанса на мить витріщилася на нього. У неї не було сім’ї. Вона мала лише Майрона, Уїна та Велику Сінді.

— А ти б мене послухала? — запитав Майрон.

— Не більше ніж ти мене, коли я казала, яка жахлива Джессіка.

— Зрештою, у мене відкрились очі.

— О так, відкрилися. Саме тоді, коли вона тебе кинула і вийшла заміж за іншого, — Есперанса підняла руку. — Вибач, це безглуздо. Я просто роздратована.

— Не переймайся.

— Крім того, тепер у тебе є Тереза.

— І ти схвалюєш її.

— Я люблю її. Якщо ти переконаєш її перейти на інший бік, я вкраду її в тебе.

— Лестощі, — сказав Майрон.

— Стривай.

— Що?

— Якщо Уїн повернувся, то я більше не шафер на твоєму весіллі?