Харлан Кобен - Додому

Натомість ласкаво просимо на «турнір досвідчених жінок» із професійного реслінгу.

Це був «турнір ветеранів» професійного реслінгу. Чому б ні? Турнір ветеранів гольфу — це гарна приманка. У тенісі також таке є. Ті автограф-сесії зі старими акторами з телепередач сімдесятих років були популярнішими, ніж будь-коли. Гляньте мигцем на графіки виступів рок-виконавців у ваших улюблених місцях — «Роллінґ Стоунз», «Ху», «Стілі Ден», «U2», Спрінґстін, — і ви зрозумієте: або ж там не було молоді, або їм просто забракло грошей.

То чому б не заробити на цьому?

У сьогоднішньому парному чемпіонаті вікову групу «досвідчених жінок» представляла команда Маленької Покахонтас та Великої Матусі.

Тобто Есперанси Діаз і Великої Сінді.

Натовп вибухнув, коли вони вийшли на ринг: Есперанса, досі зваблива з довгим волоссям-ласо, у замшевому бікіні з леопардовим принтом; Велика Сінді, заввишки всі шість футів шість дюймів, із вагою зо три сотні фунтів, що втиснула своє тіло в щось на кшталт шкіряного корсету, а на голові мала корону з пір’я.

Міккі подивився праворуч на суперників, які виходили з тунелю.

— Що за?…

Глядачі почали шикати.

Ось де випробовувалися межі дозволеного. Якщо вік Есперанси та Великої Сінді можна було віднести до категорії «СЗМ» (сексуальних звабливих матусь) то їхні люті суперниці — «Пані та панове, зустрічайте оплесками Вісь Зла, Комуняку Конні й Ірен Залізну Завісу!» — більше відповідали категорії «СЗБ».

Для тих, хто не особливо вправний у розшифровуванні акронімів, Б означає «бабуся».

Отож Комуняка Конні гордовито (або навіть зухвало) втиснулася в дуже щільний, відкритий червоний костюм з китайськими зірочками та зображеннями Мао, той самий, який приніс їй популярність, а Ірен мала на собі роздільний костюм, який складався в старий радянський серп на грудях.

Міккі заходився бавитися з телефоном.

— Що ти там робиш? — запитав Майрон.

— Та так, шукаю дещо.

— Що?

— Зачекай-но, — сказав небіж, а тоді додав: — Згідно з інформацією, Комуняці Конні сімдесят чотири роки.

— Чудовий має вигляд, чи не так? — усміхнувся Майрон.

— Е-е… так, здається.

Міккі не розумів цього. Втім, йому було шістнадцять. А от Майрону було десять, коли він дивився бої Конні, тому, можливо, він досі дивився на неї очима дитини, так само як ми слухаємо улюблені гурти, які вперше почули ще в дитинстві. Байдуже. Вони сиділи й дивились, як починається матч, Майрон їв попкорн.

— Отож, як вважають, тітка Есперанса — американська індіанка? — запитав Міккі.

— Так.

— Але ж вона іспанка за походженням, так?

— Так.

— А Велика Сінді?

— Можна лише здогадуватися.

— Але вона не з американських індіанців?

— Ні, — Майрон поглянув на нього. — У професійному реслінгу політична коректність — не головне.

— Вона радше демонструє цілковиту байдужість.

— Гадаю, що так. Це роль. Ми можемо пообурюватися через це завтра.

Міккі набрав трохи попкорну.

— Я говорил кільком товаришам по команді, що знаю Маленьку Покахонтас.

— Закладаюся, вони були вражені.

— О так. Один з них сказав, що його батько досі має в тренажерному залі постер з її зображенням.

— І це, мабуть, теж не політкоректно.

На ринзі була Велика Сінді, яка наклала собі такий макіяж, що будь-яке стриптиз-шоу збанкрутувало б. А втім, вона так само фарбувалась і в повсякденному житті. Велика Сінді зробила різкий рух у бік гвинтового зчеплення, обхопила рукою шию Комуняки Конні, а тоді вільною рукою послала Майронові поцілунок здаля.

— Я люблю вас, містере Болітар! — гукнула вона.

Міккі це сподобалося. Публіці також. Що ж, і Майронові.

Знову ж таки «турнір ветеранів» за титул у віковій групі «досвідчених жінок» навіював спогади, рівноцінні бажанню, щоб ваш улюблений гурт грав свої старі хіти. Саме це чотири профі з боротьби і давали публіці.

Маленька Покахонтас завжди була улюбленицею вболівальників. Вона була більш управна, гнучка, невелика й гарна, танцювала навколо рингу, кидалася туди-сюди, отримуючи високі оцінки та схвальні вигуки публіки, аж поки раптом її злі суперниці не починали шахраювати, щоб змінити перебіг подій. Шахрайство включало сипання піску в очі Маленької Покахонтас (вона чудово вдавала, ніби їй печуть очі) або використання якогось страхітливого «стороннього предмета», щоб зробити її безпомічною.

Сьогодні Комуняка Конні та Ірен Залізна Завіса застосували й те, й те.

Поки Велика Матуся відволіклася на згорбленого суддю, якого Комуняка Конні звабила обіцянкою сексуальних утіх, Ірен Залізна Завіса сипонула піску в очі, а Комуняка Конні вдарила Есперансу по нирці стороннім предметом. Маленька Покахонтас була в біді! Дві люті реслерки об’єдналися проти Маленької Покахонтас — а це також було проти правил! — і немилосердно її дубасили. Натовп почав благати, щоб хтось допоміг бідолашній красуні, коли нарешті Велика Матуся побачила, що коїться, виштовхала суддю з рингу та врятувала кралечку-героїню. Разом Маленька Покахонтас та Велика Матуся притисли долілиць до землі Вісь Зла.