Харлан Кобен - Додому

— Не схоже, щоб у вас були конкуренти.

— Більше немає. Розумієш, дівчата нині не стоять на вулицях. Усю роботу знаходять у комп’ютері чи програмах на телефоні.

— Але не ви.

— Ні, це не для мене. Розумієш, про що я? Так сухо, всі зареєстровані у «Тіндері» чи «О-ля-ля», чи ще десь. Який сором! Де поділися людські контакти? Де індивідуальний підхід?

— Ага, — пробурмотів Майрон, не знаючи, що ще сказати.

— А от я… я люблю вулиці. Моя бізнес-стратегія — старе добре минуле, ну ти знаєш, про що я? Я викликаю у людей… Як же це називається? — жінка замислилася на мить і додала, клацнувши пальцями: — Ностальгію! Так? Тобто люди на відпочинку. Вони приходять на Кінґс-Крос, щоби зняти повію, а не погратися з айфоном. Розумієш, про що я?

— Ага.

— Вони хочуть пережити якнайповніші відчуття. Ця вулиця, цей одяг, моя поведінка та стиль розмови… розумієш, я те, що звуть стратегією концентрованого маркетингу.

— Добре, що хтось задовольняє потреби.

— Я знімалася в порно.

Вона чекала.

— О, ти, мабуть, мене не впізнав. Я знялася лиш у трьох фільмах тоді, коли… що ж, дівчата повинні мати свої таємниці. Моя найвідоміша роль — це третя дівчина у сцені з тим італійцем, як його, Роккі чи Рокко. Але протягом років я була висококласним флафером. Ти ж знаєш, хто це, так?

— Мабуть.

— Насправді, через камери, освітлення і всіх тих людей навколо, ну… багатьом хлопцям непросто залишатися, ну… ти знаєш, збудженими. От саме за це відповідають флафери. За лаштунками. О, це чудова робота. Я працювала так упродовж років, знала багато штучок, кажу тобі.

— Не сумніваюся.

— А потім з’явилася «Віагра», і, що ж, пігулка дешевша, ніж дівчина. Який сором. Ми, флафери, вже вимерли. Як динозаври чи відеокасети. Тому я тут, знову на вулиці. Не те, що я скаржуся, адже так?

— Прямо в точку.

— До речі, час іде.

— Гаразд.

— Деякі дівчата продають своє тіло. Але не я. Я продаю свій час. Як консультант чи адвокат. Що ти зі мною робиш у цей час — поки, як я кажу, годинник цокає — це твоя справа. То що ти шукаєш, красунчику?

— Ем-м… юнака.

Її усмішка зникла.

— Кажи далі.

— Він підліток.

— Ні-і, — сказала вона, заперечно помахавши рукою. — Ти ж не охочий до малолітніх.

— Не хто?

— Охочий до малолітніх. Педофіл. Ти ж не хочеш сказати, що ти педофіл?

— Та ні, звісно, ні. Я просто шукаю його. Я не збираюся завдавати йому шкоди.

Поставивши руки в боки, жінка деякий час його розглядала.

— І чому я тобі вірю?

— Це все моя усмішка, — сказав Майрон, витиснувши з себе найчарівніший усміх.

— Та ні, але твоє обличчя викликає довіру. А та усмішка до біса улеслива.

— Це мала бути чарівлива усмішка.

— Тобі не вдалося.

— Я просто хочу йому допомогти, — додав Майрон. — Хлопчина справді у небезпеці.

— Чому ти вирішив, що я можу допомогти?

— Він учора тут був. Працював.

— Он як.

— Що?

— Вчора.

— Так.

— То це ти вбив тих покидьків?

— Ні.

— Шкода, — мовила повія. — Я б обслужила тебе задурно.

— Цей хлопець. Він дійсно в небезпеці.

— Ти вже казав, — жінка вагалася. Майрон дістав гаманець. Вона відмахнулася.

— Мені не потрібні твої гроші. Тобто потрібні, але не за те.

Здавалося, вона не знала, що робити.

Майрон показав на себе пальцем.

— Пам’ятаєте, обличчя, що викликає довіру?

— Жоден із хлопців не повернеться сюди навіть на деякий час. Більше того, поки тут повсюди лягаві. Вони підуть на свою іншу точку.

— А де вона?

— Гампстед-Гіт. Вони зазвичай тусуються на західному кінці Мертон-лейн.

— Гампстед-Гіт, — сказав Уїн, коли Майрон повернувся. — Історичне місце.

— Тобто?

— Кітc ходив його вулицями. Кінґслі Еміс, Джон Констебл, Альфред Теннісон, Ян Флемінґ — усі вони тут жили. Але не це прославило район.

— Он як?

— Пам’ятаєш історію про арешт Джорджа Майкла за секс у громадському туалеті?

— Аякже! Це було тут?

— Атож, у Гампстед-Гіті. Це улюблене місце геїв, але, як я розумію, тут головне — не проституція, а котеджинг.

— Котеджинг?

— Господи, та ти просто як дитя. Котеджинг. Анонімний секс між чоловіками в кущах, громадських убиральнях тощо. Тут рідко розплачуються готівкою. Проте молоді повії можуть спробувати вдатися до свого ремесла тут, підчепити собі потенційного «солоденького татусика», ба навіть налагодити клієнтську мережу. Гадаю, тобі варто зайти в парк і повернути ліворуч до громадських туалетів. Далі підеш униз алеєю повз ставки. Там якраз таке місце, як треба.