Джо Хилл - Пожежник

— Про це не хвилюйся. У мене в спортивній сумці є речі, які я можу носити. Речі, які ти ще не встигла замацати.

— Куди ти підеш?

— Звідки мені, чорт, знати? Ти хоч розумієш, що наробила?

— Вибач.

— Що ж, так значно краще. Тепер мені не так прикро, що ми обоє згоримо живцем.

Гарпер вирішила, що якщо злим він був не настільки наляканий, то нехай. Вона хотіла, щоб він почувався нормально.

— Можеш заночувати в Громадських роботах? — запитала вона. — Не контактуючи з іншими хлопцями.

— Ні, — відказав він. — Але Джонні Діпенау мертвий, а ключі до його гівняного трейлера досі висять в його шафці. Зможу осісти у нього. Пам’ятаєш Джонні? Він водив вантажівку «фрейтлайнер».

— Не знала, що він захворів.

— Не захворів. Його дочка захворіла і спалахнула, тож він зістрибнув з Мосту Піскатау.

— Я не знала.

— Ти працювала. Була у шпиталі. Ніколи не приходила додому. А це не щось таке, що я став би розповідати через текстове повідомлення. — Джейкоб замовк. Схиливши голову, він заховав очі в тіні. — Я, в принципі, захоплююся ним. Його розумінням, що він уже бачив усе найкраще, прибережене для нього життям, і усвідомленням того, що не варто стирчати тут до кінця цього останнього гівняного уривка. Джонні Діпенау був цілковитим бовдуром, який дудлив «Бадвайзер», дивився футбол, голосував за Дональда Трампа й за все життя не прочитав нічого глибшого за «Пентхаус», але навіть він це розумів. Здається, мене зараз знудить, — сказав він, не змінюючи тону голосу, і підвівся.

Гарпер пройшла за ним у вітальню, а тоді в передню залу. Він не скористався ванною поруч з їхньою спальнею, і Гарпер зрозуміла, що та тепер поза грою, оскільки лише нещодавно вона нею користувалася. Натомість він пішов у невеличку ванну під сходами. Вона стояла в коридорі і, щосили тамуючи сльози, слухала крізь зачинені двері як він блює. Їй хотілося припинити скиглити в його присутності, вона зовсім не хотіла скидати на нього тягар своїх почуттів. У той же час дуже хотілося, аби Джейкоб сказав їй щось тепле, показав, що йому теж боляче.

Гарпер почула, як він спустив воду, і відступила до вітальні, щоб дати йому пройти. Вона зупинилася біля його столу, за яким він писав вечорами. Джейкоб став заступником керівника в Портсмутському департаменті громадських робіт практично випадково; він планував стати письменником. Покинувши коледж, щоби писати, увесь час відтоді він працював над книгою, ось уже шість років. У нього було 130 сторінок рукопису, який він нікому не давав читати, навіть Гарпер. Називався він «Плуг спустошення». Гарпер ніколи йому не казала, але ця назва була їй огидною.

Джейкоб вийшов з ванної, дійшов до вітальні й зупинився. У якийсь момент він знайшов свій бейсбольний кашкет з написом «ФРЕЙТЛАЙНЕР». Їй завжди здавалося, що він носив його напівжартома, як бруклінські хіпстери, що вдягали кашкети «Джон Дір». Якщо вони й досі так робили. Якщо вони хоч колись так насправді робили.

Очі під полем кашкета були налиті кров’ю й розгублені. Їй стало цікаво, чи плакав він у ванній. Від думки, що він робив це через неї, їй стало трохи легше.

— Я хочу, щоб ти почекала, — сказав він.

Вона не зрозуміла й поглянула на нього з запитанням.

— Скільки треба чекати, щоб ми упевнилися, чи я підхопив її? — запитав він.

— Вісім тижнів, — відповіла вона. — Якщо залишишся чистий до кінця жовтня, ти її не підхопив.

— Гаразд. Вісім тижнів. Гадаю, це все фарс — ми обоє знаємо, що якщо підчепила ти , то підчепив і я — але почекаємо вісім тижнів. Якщо ми обоє заражені, зробимо це разом, як і обговорювали. — На якусь мить він затих, потупившись собі під ноги, а тоді кивнув. — Та навіть якщо я нічого й не підчепив, все одно буду з тобою, коли ти це робитимеш.

— Що робитиму?

Він підвів на неї погляд, у якому читалося щире здивування.

— Вб’єш себе. Господи, ми ж про це говорили. Про те, що зробимо, якщо підчепимо її. Ми ж погодилися, що краще буде просто відправитися до сну, а не вештатися, поки не згоримо живцем.

Вона відчула, як горло їй здушило, не певна, чи зможе вичавити з себе ці слова. Та виявила, що таки зможе:

— Але я вагітна.

— Тепер ти вже ніколи не матимеш дітей.

Гарпер і сама була здивована власною реакцією: вперше похмура, розлючена впевненість Джейкоба образила її.

— Ні, тут ти помиляєшся, — промовила вона. — Я не експерт, але про спору мені відомо більше за тебе. Існують дослідження, надійні дослідження, які доводять, що вона не може перетнути плацентарний бар’єр. Вона потрапляє всюди — у мозок, легені... усюди, окрім плаценти.