Ірина Смолич - Пісок у склянці

Він, як і раніше, перебував у своєму ліжку. У вікно яскраво світило сонце, по стінах стрибали смішні сонячні зайчики. Місце, де спала Ельза, зараз було порожнє, якщо не брати до уваги зім'яту ковдру, яка нагадувала сніговий замет. З кухні доносилися приглушені голоси, а повітря було насичене ароматом щойно завареної кави. Віктор труснув головою, щоб відігнати неприємне видіння, і глянув на годинник — велика та маленька стрілки на циферблаті зійшлися між восьмою і дев'ятою годинами. Одним рухом він зіскочив з ліжка, накинув на плечі халат і зійшов сходами до кухні, де за столом закінчували свій сніданок Ельза та Каміла. Ельза у світлому діловому костюмі, який їй дуже личив, пила свою звичайну вранішню каву. Каміла уплітала вівсяні пластівці з молоком, в той час як кіт Фелікс на підвіконні вилизував і без того абсолютно чисту лапу.

— Всім доброго ранку! — Віктор підійшов до дочки, яка була одягнена в нову білу сукню з яскраво-червоними маками, і поцілував її у маківку. — Ти сьогодні така красунечка!

— Матуся сказала, що я схожа на принцесу, — радісно защебетала Каміла.

— Вона має рацію! Ти і є моя маленька принцеса! — усміхнувся він, після чого звернувся до дружини. — Пробач, я не помітив, коли ти встала.

— Нічого, я рада, що ти трохи поспав. Кави?

— Ні, дякую.

Віктор взяв високу склянку та налив собі з глечика теплого молока.

Їм рідко вдавалося поснідати разом, оскільки прокидався він ближче до опівдні, віддаючи перевагу роботі по ночах. Щоправда, іноді Віктор писав і вдень, окрім того часу, коли проводив зустрічі з читачами або їздив по справах у видавництво. Але це було швидше винятком.

— Ну як настрій? Хвилюєшся? — поцікавилася Ельза. Вона допила каву та встала з-за столу.

— Якщо чесно, то трохи, — Віктор присунув до себе малиновий джем, який робив власноруч з ягід, що росли в палісаднику за будинком, і почав намазувати ним тост. — Сподіваюся, що Марку вистачить часу підготуватися до сьогоднішнього засідання. Інакше, з публікацією можуть виникнути проблеми.

— Ти мене дивуєш! Ви що, не встигли підготуватися?

— Звісно, встигли! Можеш не сумніватися, — почав виправдовуватися Віктор, усвідомивши, що тільки-но проговорився мов останній дурень. — Я мав на увазі інше. Моральну готовність, так би мовити. Стратегію поведінки, якої ми учора не торкалися.

— А, зрозуміло, — кивнула у відповідь Ельза. — Ну з цим вже точно проблем не буде! Наскільки я пам'ятаю, стратегію Марк завжди вибирав безпомилково, — вона поставила чашку в мийку та подивилася на Камілу, яка відправляла до рота останню ложку пластівців. — Ти поїла?

— Угу.

— Тоді, скажи татові «до побачення» і чекай на вулиці. Я вийду за хвилину.

Каміла відклала ложку та злізла зі стільця.

— До побачення, тату!

— До побачення, сонечко! Будь розумницею й добре поводься в школі!

— Гаразд!

Вона вибігла з кухні, а Ельза підійшла до Віктора і поцілувала його у щоку.

— Бажаю, щоб все пройшло вдало! Побачимося ввечері. Бувай.

— Бувай.

Ельза вирушила слідом за Камілою, за декілька секунд грюкнули вхідні двері. Віктор залишився на самоті, якщо не враховувати Фелікса, який все ще сидів на підвіконні та удавав, що спить.

— Ну що, дурнику? Час і нам зайнятися справами.

Кіт неохоче розплющив одне око та голосно нявкнув. Віктор насипав йому в миску котячого корму, взяв зі столу напівпорожню склянку з молоком і вийшов з кухні, дозволивши Феліксу насолоджуватися сніданком.

Перш ніж братися за важливі справи, Віктор вирішив наповнити гарячою водою ванну. Він розмірковував приблизно так: поки буде друкуватися новий екземпляр, йому все одно доведеться чимось зайняти себе. Адже на це може піти багато часу. Крім того, звичка приймати вранішню ванну стала для нього своєрідною традицією. Вона з'явилася в той самий момент, коли він покинув адвокатську практику; тепер Віктор міг сам розпоряджатися своїм часом, і це повністю відповідало його бажанням. На додачу, гаряча вода діяла на нього, як на інших холодна. Вона приводила його до тями та допомагала остаточно прокинутися, а також відмінно доповнювала дві чашки міцної кави, які він випивав після пробудження.

Віктор відкрутив обидва крани й переконався, що температура води цілком прийнятна. Після цього він попрямував до кабінету, де поставив на стіл склянку з молоком і ввімкнув ноутбук. Завдяки старанням Ельзи зараз в кабінеті панував повний порядок: брудні чашки та склянки безслідно зникли, вирізки з журналів були складені акуратною стопою, а підв'язані вишуканими шнурами гардини на вікнах вільно пропускали до кімнати сонячне світло. Віктор відкрив у текстовому редакторові потрібний файл та натиснув кнопку «Друк». Проте замість того, щоб почати роботу, принтер голосно цвірінькнув і видав на екран попередження «Низький рівень чорнила».