Дэн Браун - Код да Вінчі [підліткова версія]

— Софі, згідно з таємною традицією Пріорату, наріжний камінь є закодованою мапою… мапою, на якій вказано місце схованки Святого Грааля.

Обличчя Софі зблідло.

— І ви гадаєте, що це він?

Ленґдон не знав, що й казати. Навіть для нього це звучало як щось неймовірне, але наріжний камінь міг бути єдиним логічним висновком, якого він міг дійти. Камінь із шифром, який заховано під знаком Троянди.

Сама ідея, що криптекс спроектував Леонардо да Вінчі, який свого часу був Великим магістром Пріорату Сіону, виступала ще одним могутнім доказом, що то насправді був наріжний камінь Пріорату. Креслення Великого магістра, за яким інший член Пріорату виготовив предмет .

Протягом останнього десятиріччя історики шукали наріжний камінь по французьких церквах. Шукачі Грааля вірили, що наріжний камінь, la clef de voûte , був реальним каменем, архітектурним елементом, каменем, вкритим таємними написами, вмурованим серед інших каменів, з яких побудовано якусь церкву. Під знаком Троянди .

— Цей криптекс не може бути наріжним каменем, — заперечила Софі, — він недостатньо старий. Я певна, що його виготовив мій дід. Про нього не може йтися в жодній старовинній легенді про Грааль.

— Насправді, — відповів Ленґдон, відчуваючи трепет збудження, — вважається, що наріжний камінь має бути зроблений саме членом Пріорату протягом останніх десятиріч.

В очах Софі засяяла недовіра.

— Але якщо цей криптекс зберігає таємницю схованки Святого Грааля, навіщо дідусь передав його мені? Я поняття не маю, як відкрити його. Я навіть не знаю, що таке Святий Грааль!

Здивований, Ленґдон погодився, що вона мала слушність. Зараз не час розповідати Софі про справжню природу Святого Грааля. З цим варто почекати. Зараз вони зосередилися на наріжному камені.

Якщо це справді він…

Під шум куленепробивних коліс Ленґдон похапцем пояснив Софі все, що знав про наріжний камінь. Протягом століть найбільшу таємницю Пріорату, а саме місце, де зберігається Святий Грааль, ніде не записували. З міркувань безпеки її передавали усно новим сенешалям під час таємної церемонії. А потім у минулому столітті, як вважається, правила змінили: вони поклялися навіть не говорити про це сакральне місцезнаходження.

— Але ж як вони передавали цю таємницю? — спитала Софі.

— Ось тут і з’являється наріжний камінь, — пояснив Ленґдон. — Коли один з чотирьох головних членів помирає, ті троє, що лишаються, обирають наступного кандидата, якого підвищують до статусу сенешаля. Замість того, щоб говорити новому сенешалю, де заховано Грааль, йому дають тест, за допомогою якого він може довести, на що здатний.

— Отже, наріжний камінь є доказом заслуг, — сказала Софі.

Ленґдон кивнув.

— Софі, якщо це справді наріжний камінь, це означає, що ваш дід був одним з найвищих чотирьох членів Пріорату Сіону.

Софі зітхнула:

— Він був дуже могутнім у таємному товаристві. Я в цьому переконана. Лише зараз я збагнула, що то Пріорат Сіону.

Ленґдон ледь второпав її слова.

— Ви знали, що він був членом таємного товариства?

— Десять років тому я бачила деякі речі, яких не мала б бачити. Відтоді ми не спілкувалися, — вона помовчала, — мій дід не просто належав до найвищої ланки цієї групи… Я переконана, він стояв на її чолі.

Ленґдон не міг повірити тому, що почув.

— Великим магістром? Але ви не могли про це знати!

— Краще б я не говорила про це, — Софі відвела очі, на її обличчі з’явилася гримаса болю.

Ленґдон сидів, наче в ступорі. Жак Соньєр? Великий магістр? А в нього з ним була призначена зустріч! Великий магістр Пріорату Сіону запропонував йому зустрітись. Навіщо? Просто собі поговорити про мистецтво? Зараз це вже видавалось йому неймовірним. І навіщо Соньєр ризикував настільки, що передав своїй онуці наріжний камінь, коли є три сенешалі, які так само втаємничені і виступають гарантією безпеки Пріорату, особливо якщо він і Софі навіть не спілкувалися? «І навіщо втягати мене… зовсім чужу людину?»

Відповіді на ці запитання, певне, прийдуть потім. Звук мотора, який затихав, змусив їх обох прислухатися. Під колесами зарипів гравій, вантажівка сповільнила рух, зненацька захитавшись на чомусь нерівному. Софі поглядом наказала Ленґдону сховати коробку з криптексом і зачинити її на гачки. Ленґдон накрив її піджаком.

Коли машина зупинилась, мотор усе ще працював, але задні двері почали відчинятися, і Ленґдон з подивом побачив, що вони зупинилися десь посеред лісу, досить далеко від траси. Перед ними виник Верне.