Дэн Браун - Код да Вінчі [підліткова версія]

Софі дивилась на темну дорогу.

— Якщо ми потрапимо до нього, що ви збираєтесь розповісти йому?

— Повірте мені, Лью Тібінґ знає про Пріорат Сіону і про Святий Грааль більше, ніж будь-хто на світі.

Софі глянула на нього:

— Більше, ніж мій дід?

— Я мав на увазі, більше, ніж будь-хто за межами братства.

— А вам відомо, що Тібінґ не є членом братства?

— Тібінґ усе своє життя поширював правду про Святий Грааль. А члени Пріорату дають клятву ховати правду.

— Я вбачаю в цьому суперечність.

Ленґдон розумів її занепокоєння.

— Ми не повинні відразу говорити Тібінґу про наріжний камінь. Або й взагалі не скажемо. Але в його домі зможемо переховатись, поміркувати, і, можливо, поговоривши з ним про Грааль, ви почнете розуміти, навіщо дід передав вам цю річ.

— Нам, — нагадала йому Софі.

Ленґдон відчув скромну гордість і знову подумав, а чому це Соньєр так довірився йому.

— Ви маєте уявлення, де живе містер Тібінґ? — спитала Софі.

— Його замок називається Шато Війєт.

Софі здивовано обернулась до нього:

— Шато Війєт?

— Саме так. Ви знаєте це місце?

— Я проїздила його. Це за двадцять хвилин звідси, а отже, у вас досить часу, щоб розповісти мені, що таке насправді Святий Грааль. Тож я прошу вас.

Ленґдон зробив паузу.

— Я розповім вам про це у Тібінґа. Ми з ним обоє фахівці, які досліджують цю легенду з різних боків, отже, прослухавши нас обох, ви матимете повну версію, — усміхнувся він. — До речі, Грааль є сенсом життя Тібінґа, тож прослухати історію Святого Грааля від Лью Тібінґа — це все одно, що прослухати теорію відносності від самого Ейнштейна.

— Будемо сподіватися, Лью не заперечуватиме проти нічних гостей.

— До вашого відома, він сер Лью [30] У Британії звертання до баронета чи особи лицарського стану, а загалом в англомовних країнах — шанобливе звертання до осіб чоловічої статі. У разі вживання як титулу сер додається до імені й прізвища лицаря або тільки до імені. .

Ленґдон лише раз допустив цю помилку. Софі глянула на нього.

— Ви жартуєте?

Ленґдон ледь помітно всміхнувся:

— Ми шукаємо Грааль, Софі. А хто краще допоможе нам у цьому, аніж лицар?

Маєток Шато Війєт, який займав площу 185 акрів, був чи не найвизначнішою історичною пам’яткою в околицях Парижа. Побудований у 1668 році, то був радше скромний замок, а не особняк: його любовно називали маленьким Версалем.

Ленґдон зупинив броньовану машину перед шлагбаумом, за яким ішла під’їзна алея довжиною в милю. За будкою для охорони пролягали широкі луки резиденції сера Лью Тібінґа. На будці був напис англійською: ПРИВАТНЕ ВОЛОДІННЯ, В’ЇЗД ЗАБОРОНЕНО. Ленґдон нахилився і через голову Софі потягся до кнопки переговорного пристрою. Із маленького гучномовця чулися дзвінки і нарешті роздратований голос промовив французькою:

— Шато де Війєт. Хто там?

— Це Роберт Ленґдон, — відповів Ленґдон, — я друг сера Лью Тібінґа. Мені потрібна його допомога.

— Мій господар спить. Що вам треба?

— Приватна справа. Це буде дуже цікаво для нього. І дуже важливо.

— Але сер Лью справді спить. Якщо ви друг, то маєте знати, що в нього погано зі здоров’ям.

Сер Лью Тібінґ у дитинстві перехворів на поліомієліт і тепер носив на ногах спеціальні скоби й пересувався за допомогою милиць, але під час останньої зустрічі він справив на Ленґдона враження такої жвавої і колоритної людини, що його інвалідності майже не було помітно.

— Як ваша ласка, дуже прошу, передайте йому, що я маю абсолютно нову інформацію про Грааль. Інформацію, яка не може чекати до ранку.

Ленґдон і Софі чекали, мотор броньованої машини гучно працював.

Так тривало хвилину. Нарешті хтось заговорив:

— Дорогенький, ви й тут живете за гарвардським часом!

Голос був свіжий і бадьорий.

Ленґдон усміхнувся, впізнавши сильний англійський акцент.

— Лью, страшенно перепрошую, що ми о такій непристойній порі.

— Мій прислужник сказав, що прибули не лише ви, а й Святий Грааль!

— Я сказав так, бо подумав, що це підніме вас з ліжка!

— Так воно й сталося.

— То відчините ви вашу браму старому другові?

— Ті, хто разом шукає істину, є більше, ніж друзями. Вони є братами. Я відчиню браму, — проголосив Тібінґ, — але спочатку ви мали б підтвердити щирість вашого серця. Це випробування честі. Ви маєте відповісти на три запитання.

Ленґдон застогнав і прошепотів Софі:

— Трошки терпіння. Сер Лью у своєму репертуарі.