Володимир Богомолов - У серпні сорок четвертого...

Офіцери із складеними плащ-накидками в руках ішли полем, про щось перемовляючись. Андрій швидко розповів, як побачив їх на хуторі, як загавкав собака і він змушений був утікати. Тричі він згадав про речовий мішок.

— Хто ж підходить до собаки з підвітряного боку?! Тюхтій?!. — сплюнув Таманцев. — Вийдуть до шосе й будуть голосувати за розвиток автотранспорту, — висловив він припущення, переступаючи між ліщинами і обережно відхиляючи гілку рукою.

Цієї миті кремезний капітан, що йшов справа, повернув своє кругле обличчя в бік села, й Альохін у бінокль, а Таманцев своїми видющими очима змогли роздивитися його.

— Я його, здається, бачив у Ліді, — мовив Альохін невпевнено.

— Повік би їх не бачити! — спересердя кинув Таманцев. — Я жерти хочу, розумієте, жерти! А тепер доведеться їх установлювати!

Він казав правду. Альохін мовчки дивився в бінокль. Офіцери вже були метрів за п'ятдесят від шосе.

— Чого там думати?! — роздуваючи ніздрі, нетерпляче і невдоволено вигукнув Таманцев. — Треба їхати за ними!

Вийшовши до шосе, офіцери перескочили кювет і стали на ближчій до розвідників обочині, напевне маючи намір спинити попутну машину. Спостерігаючи за ними в бінокль, Альохін ще якусь мить мовчав.

— До машини, — нарешті наказав він. — Їдемо.

Таманцев і Андрій кинулися через кущі до полуторки.

Хижняк, нічого не підозрюючи, з ополоником у руці стояв біля багаття і мурликав щось під ніс.

— Готово, — не обертаючись, сповістив він.

— Мотори! — скомандував Таманцев. — Виїжджаємо! Відкинувши задній борт, він і Андрій квапливо вкидали речі в кузов. Хижняк якийсь час дивився, не розуміючи, тоді підбіг до машини, запустив мотор і, швидко повернувшись, розгублено спинився біля вогню. Таманцев, відштовхнувши його, схопив котел і рішучим рухом вилив усе жирне паруюче вариво на вогонь.

— Бульйон!

— До біса! — вилаявся Таманцев, заливаючи багаття водою. — По місцях!

Звиваючись поміж кущами, він кинувся до краю поля, — через півхвилини вибіг і сказав Андрієві;

— Вони сіли в машину! ЗІС И 1-72-15…

Слідом за ним з ліщини вискочив Альохін. Таманцев і Андрій як по команді разом полізли в кузов.

— Залишишся! — наказав Таманцеву капітан. — Оглянь доріжку слідів: на ріллі мають бути непогані відбитки… Зв'язок у місті через коменданта…

Він скочив у кабіну, крикнув Хижнякові:

— У Ліду!

ЗАПИСКА ПО «ВЧ»

«Терміново!

Єгорову

СПЕЦПОВІДОМЛЕННЯ

Сьогодні, 15.08.44 р., на світанку оперативно-військова група відділу контррозвідки армії непомітно оточила хутір Заліски (18 км на північний захід від міста Ліди) з метою вилучення підпільної радіостанції АК та арешту виявлених нами по зв'язках із загоном «Рагнера» Святковських Вітольда і Яніни, в яких був передавач.

Коли з'явилися наші офіцери (ніби для того, щоб купити молока), Святковські разом із третім аківцем Юзефом Новаком, який начебто був в одній з ними терористській, так званій ліквідаційній групі, замкнулися в будинку, знищуючи компрометуючі докази, а тоді вчинили. запеклий опір. У результаті Святковська і Новак були вбиті, а Святковський підірвав себе в'язкою протитанкових гранат.

У руїнах будинку виявлено: дві дуже пошкоджені і обгорілі рації — апарат англійського виробництва типу АП-4 випуску 1943 року і короткохвильовий приймач типу КС-1. У розбитому дзеркалі-тайнику знайдено старі кодові таблиці і два нерозпочаті оперативні журнали для фіксування даних про зв'язок (позивні, хвилі, чутність) і кількість прийнятих і переданих кореспонденцій.

Більшість документів Святковським і Новаку вдалося знищити. Зібрати цілим попіл для відновлення тексту виявилося неможливим.

При розкопках під причілковою стіною комори виявлено тайник, з якого нами вилучено: ящик з радіодеталями й запасними батареями для рації і три комплекти радянського військового обмундирування, з них один — офіцерського складу, з плямами крові на грудях і на правому плечі.

За перевіреними даними, які ми маємо, 12 і 13 серпня Святковських не було вдома, і їхній будинок стояв порожній. Можливо, що Святковські 13 серпня під час радіосеансу передавача з позивними КАО були в районі Шиловицького лісу, у зоні дії загону «Рагнера», всього за тридцять кілометрів від їхнього дому — хутора Заліски.

Понтрягін».

ЗАПИСКА ПО «ВЧ»

«Понтрягіну

Вжийте всіх заходів, щоб установити, де були Святковські 7 і 13 серпня цього року в другій половині дня.