Ю Несбьо - Червоногрудка

— «Набраний вами номер не існує. Говорить компанія „Теленор“. Набраний вами номер…»

Харрі не здивувався. Він поклав слухавку.

У Едварда Мускена-молодшого була судимість. Тривалий строк, — він усе ще сидить у в’язниці. За що? Напевно, наркотики, припустив Харрі і натиснув на «ENTER». Третина всіх, хто зараз у в’язниці, сидить за наркотики. Ось. Ну, звісно. Контрабанда гашишу. Чотири кілограми. Чотири роки, як «га» сказати.

Харрі позіхнув і схрестив руки на грудях. Цікаво, він хоч трохи просунувся чи сидить тут просто тому, щоб не йти в «Скрьодер», де йому запропонували б що-небудь міцніше від кави? Який поганий день. Він підбив підсумки: Гюдбранна Юхансена не існує, у крайньому разі, в Норвегії. Едвард Мускен живе в Драммені, його син сидить за наркотики. А Халлґрім Дале — п’яниця, в якого напевне не знайшлося б півмільйона крон.

Харрі потер очі.

Може, набрати в телефонному довіднику Фьоуке і подивитися, який номер встановлений на Холменколлвеєн? Він зітхнув.

«У неї є коханець. І гроші. І манери. Коротше кажучи: все, чого немає в тебе».

Він завів номер свідоцтва про народження Халлґріма Дале в список. «ENTER». Машина задзижчала.

Довгий список. В основному все те ж саме. Нещасний алкоголік.

«Ви обоє вивчали право. Їй, як і тобі, подобаються „Рога Рокерз“».

Секундочку. В останній справі Дале фігурував як «потерпілий». Його хтось віддухопелив? «ENTER».

«Забудь її. Ось так, тепер ти її забув. Може, зателефонувати Елен і запитати, чи не хоче вона піти в кіно? Хай сама обере фільм. Ні, вже краще ще раз сходити в „САТС“ і добряче пропотіти».

На екрані з’явився напис:

У Харрі сперло віддих. Він здивувався — ну що ж, дивуватимемося далі! Він двічі клацнув по слову «ПОДРОБИЦІ». Системний блок зашумів і закудкудакав. На мить мозок Харрі випередив електронний розум комп’ютера, і коли на екрані з’явилася картинка, він уже знав, чиє ім’я шукатиме далі.

— Елен.

— Привіт, це я.

— Хто?

— Харрі. І не прикидайся, що хто-небудь ще тобі так телефонує й каже: «Це я».

— А бодай тобі, Харрі! Звідки ти дзвониш? Що за жахлива музика?

— Я в «САТС».

— Що?

— Я їду на велосипеді. Скоро буде вісім кілометрів.

— Так, ще раз: ти сидиш на велотренажері в «САТС» і одночасно говориш по телефону? — Особливий наголос вона зробила на словах «САТС» і «телефон».

— А що в цьому дивного?

— О Боже, Харрі!

— Я весь вечір намагався додзвонитися до тебе. Пам’ятаєш те вбивство, яким ви з Томом Волером займалися в листопаді? Убитого звали Халлґрім Дале.

— Зрозуміло. Цим відразу ж зайнявся КРИПОС. А що таке?

— Точно не знаю. Це може мати певний стосунок до того легіонера, якого я шукаю. Що ти пам’ятаєш про цю справу?

— Харрі, я не хочу говорити про роботу. Зателефонуй мені завтра.

— Почекай, Елен. Хоча б щось?

— Один з кухарів піцерії «У Герберта» знайшов Дале під аркою. Він лежав між сміттєвими баками з перерізаним горлом. Склад злочину очевидний. Патологоанатом сказав, що надріз зроблено майстерно, майже як хірургічна операція.

— І хто, на твою думку, міг це зробити?

— Без жодної гадки. Може, звісно, хто-небудь з неонацистів, але я в це не вірю.

— Чому?

— Якщо ти вбиваєш чолов’ягу просто біля забігайлівки, куди постійно ходиш, то ти або відчайдушно сміливий, або безнадійно дурний. Але це вбивство здається таким виваженим, таким продуманим. Жодних ознак боротьби, жодних слідів, жодних свідків. Усе вказує на те, що вбивця знав, що робить.

— Мотив?

— Важко сказати. У Дале, звичайно, були борги, але навряд чи варто було його вбивати через гроші. З наркотиками він нібито справи не мав. Ми обшукали його квартиру — нічого, самі порожні пляшки. Ми поговорили з його горілчаними братами. Він тільки й знав, що волочився за алкоголічками.

— Алкоголічками?

— Авжеж, тими, що постійно тягаються за п’яницями. Ну ти їх бачив, можеш уявити, про що я?

— Загалом, так, але… алкоголічки…

— Харрі, ти завжди зациклюєшся на такій нісенітниці, і, знаєш, це дуже дратує! Може, ти…

— Вибач, Елен. Звичайно, ти маєш рацію, і я постараюся докорінно змінитися. Так на чому ти зупинилася?

— У цих алкоголіків такі звичаї, що не можна виключати вбивство на ґрунті ревнощів. До речі, знаєш, кого ми допитували? Твого давнього друга Сверре Ульсена. Кухар бачив, як він входив до піцерії приблизно в той самий час, коли сталося вбивство.