Харрі розгорнув блокнот на чистій сторінці.
СБП, 3 березня 2000 року
Г-ю-д-б-р-а-н-н Ю-х-а-н-с-е-н, відстукав Харрі на клавіатурі. Звичайний хлопчина. За словами Фьоуке, добрий, трохи сентиментальний, дивився на Даніеля Гюдесона — того самого, якого вбили під час чергування, — як на приклад для наслідування, щось подібне до старшого брата. Харрі натиснув клавішу «ENTER», і програма почала пошук.
Він втупився в стіну. На стіну. На маленьку фотографію Сеструнчика. Вона кривлялася, вона завжди так робила, коли її фотографували. Старим-стара картка, з літніх канікул. На білій футболці — тінь фотографа. Мама.
Комп’ютер пискнув, сповіщаючи, що пошук закінчено, Харрі знову втупився в екран.
За даними перепису є двоє людей на ім’я Гюдбранн Юхансен, але, судячи з дат народження, їм обом немає й шістдесяти. Сіндре Фьоуке диктував імена по літерах, тож навряд чи помилка була в написанні імені. Це означало, що він змінив прізвище. Або живе за кордоном. Або помер.
Харрі набрав інше ім’я. Командир з Мйондаля. Батько маленького синочка, Е-д-в-а-р-д М-у-с-к-е-н. Від нього відреклися рідні, бо він пішов воювати за Гітлера. Подвійне клацання на слові «Пошук».
Раптово в кімнаті спалахнуло верхнє світло. Харрі обернувся.
— Треба вмикати світло, коли працюєш так пізно. — У дверях, тримаючи руку на вимикачі, стояв Курт Мейрик. Він пройшов до кімнати і сів на край столу. — Що ти там розвідав?
— Чоловіку, якого ми шукаємо, далеко за сімдесят. І він скоріш за все воював у Другу світову.
— Я про тих неонацистів і сімнадцяте травня.
— А-а. (Комп’ютер знову пискнув.) У мене поки що не було часу серйозно зайнятися цим, Мейрику.
У базі даних виявилося двоє Едвардів Мускенів: один народився 1942-го, другий —1921-го.
— На суботу в нас тут заплановано вечірку, — сказав Мейрик.
— Я вже бачив запрошення. — Харрі двічі клацнув по цифрі 1921, з’явилася адреса старшого Мускена. Той мешкав у Драммені.
— Начальник відділу кадрів сказав, що ти досі ніяк не відреагував. Я тільки хочу переконатися, що ти прийдеш.
— Навіщо ж так?
Харрі скопіював номер свідоцтва про народження Едварда Мускена і відкрив список кримінальних справ.
— Треба, щоб співробітники знали один одного, в якому б відділі не працювали. А я ще жодного разу не бачив тебе в їдальні.
— Мені добре і в кабінеті.
Пошук не дав результатів. Харрі перемкнувся на базу даних усіх, хто так чи інакше мав справу з поліцією. Не обов’язково покараних, але також, наприклад, і тих, на кого заводилася кримінальна справа, надходили скарги, у кого були приводи до дільниці.
Добре, що ти так завзято працюєш, Харрі, але немає чого себе тут замуровувати. То ти прийдеш у суботу?
«ENTER».
— Подивимося. Я вже домовився на цей день, причому дуже давно, — збрехав Харрі.
Знову без результатів. Коли вже Харрі все одно зайшов у цю програму, він набрав ім’я третього вояка, якого назвав Фьоуке. Х-а-л-л-г-р-і-м Д-а-л-е. Фьоуке казав про нього, що він опортуніст. Сподівався, що Гітлер переможе і винагородить тих, хто обрав вірний шлях. Пошкодував про свій вибір уже в Зеннхаймі, але повертати було пізно. Коли Фьоуке назвав це ім’я, Харрі воно здалося знайомим. Тепер у нього знов з’явилося це відчуття.
— Тоді я скажу інакше, — вів своєї Мейрик. — Я наказую тобі прийти.
Харрі глянув на нього. Мейрик посміхнувся.
— Жарт, — сказав він. — Просто було б дуже приємно бачити тебе. Ну, бувай здоровий!
— Бувай, — буркнув Харрі, знову втуплюючись в екран. Один Халлґрім Дале. Рік народження: 1922. «ENTER».
На екрані з’явився текст. Одна сторінка. Далі. Ще одна сторінка. Далі. І ще одна сторінка.
Не у всіх з них після війни життя склалося добре, подумав Харрі. Халлґрім Дале, місце проживання: Швейгордс-ґате, Осло. Він був тим, кого газети полюбляють називати як «добре відомих поліції». Харрі пробіг очима список. Бродяжництво, пияцтво, скандали, дрібна крадіжка, бійки. Багато різного, але нічого по-справжньому серйозного. Що справді було гідним пошани, так це те, що чоловік досі живий, думав Харрі, читаючи, що востаннє Далі доставляли до витверезника в серпні. Харрі знайшов телефонний довідник Осло, відшукав у ньому номер Дале і набрав його. Поки в слухавці чулися гудки, він продовжував пошук у базі даних останнього перепису і знайшов другого Едварда Мускена, 1942 року народження. Він теж жив у Драммені. Харрі скопіював номер його свідоцтва про народження і перемкнувся на список кримінальних справ.
Читать дальше