Ю Несбьо - Червоногрудка

— Ну?

— Алібі. Він простирчав там цілий день, відлучився тільки один раз, дещо купити. До магазинчика — продавець може підтвердити.

— Він цілком би встиг…

— Так, тобі, звісно ж, хочеться, щоб це був він. Але послухай, Харрі…

— Може, у Дале було щось іще, крім грошей.

— Харрі…

— Може, він щось знав. Про когось.

— Ви там на шостому поверсі що, звихнулися на змовах? Та про це можна поговорити й завтра. Еге ж, Харрі?

— На роботі від тебе так багато не доб’єшся.

— Але я вже лягла.

— О пів на одинадцяту?

— Я лягла не сама.

Харрі перестав крутити педалі. Раніше йому й на думку не спадало, що хтось сторонній може підслухати, про що ти говориш. Він озирнувся довкола. На щастя, в тренажерному залі вже залишилося не так багато відвідувачів.

— Це художник зі «Спраги»? — пошепки запитав він.

— Мм…

— І відколи це ви спите в одному ліжку?

— Від цієї миті.

— А чому ти мені нічого не казала?

— Ти не питав.

— Він зараз лежить поруч?

— Мм…

— Ну і як він?

— Мм…

— Він уже говорив, що любить тебе?

— Мм…

Пауза.

— А ти думаєш про Фреді Мерк’юрі, коли ви…

— Добраніч, Харрі.

Коли Харрі прийшов на роботу, на годиннику в приймальні було 8.30. Сказати точніше, це була не зовсім приймальня, швидше, просто вестибуль, що слугував чимось на зразок шлюзу. Начальником цього шлюзу була Лінда; зараз вона підвела погляд від комп’ютера і весело побажала Харрі доброго ранку. Лінда пропрацювала в СБП довше за всіх інших і, слід сказати, була там єдиною людиною, з якою Харрі по роботі доводилося спілкуватися. Але ця мініатюрна, надзвичайно гостра на язик п’ятдесятирічна жінка була не тільки «начальником шлюзу». Вона також виконувала функцію секретаря для всіх, чергового адміністратора і людини для різних доручень. Харрі іноді думав, що якби якому-небудь іноземному шпигунові знадобилося джерело інформації в СБП, він звернувся б до Лінди. До того ж у СБП вона єдина (крім хіба ще Мейрика) знала, в чому полягає робота Харрі. Якої думки були про це інші, він навіть не уявляв. У ті лічені рази, коли він заходив до їдальні купити упаковку йогурту або сигарет (яких, зрозуміло, там у продажу не було), він помічав на собі погляди людей за столиками, але, навіть не намагаючись тлумачити їх, поспішно повертався до себе в кабінет.

— Тобі тут дзвонили, — сказала Лінда. — Говорили по-англійськи. Зараз поглянемо. — Вона відчепила жовтий стікер від дисплея. — Хохнер.

— Хохнер? — здивувався Харрі.

Лінда дещо невпевнено поглянула на стікер.

— Так, вона так себе назвала.

— Вона? Ти хочеш сказати, вш?

— Ні, це була жінка. Вона сказала, що передзвонить, — Лінда обернулася і глянула на настінний годинник, — зараз. Судячи з голосу, їй просто необхідно з тобою поговорити. Так, до речі, спитаю, поки ти не пішов, Харрі, ти вже познайомився з колегами?

— У мене не було часу, Ліндо. Наступного тижня.

— Ти тут уже місяць. Учора Стеффенсен запитав мене, що це за хлопець, з яким він зіткнувся в туалеті.

— Невже? І що ж ти йому відповіла?

— Я сказала, що це цілком таємно. — Вона засміялася. — Тобі обов’язково треба прийти на вечірку в суботу.

— Мені вже сказали, — пробурчав він і взяв з полиці для листів два аркуші. В одному нагадувалося про вечірку, в другому містилася внутрішня інформація про призначення нового уповноваженого. І обидва полетіли в кошик, тільки-но Харрі переступив поріг свого кабінету.

Він сів на стілець, натиснув на автовідповідачі «ЗАПИС» і «ПАУЗА» і почав чекати. Секунд через тридцять пролунав дзвінок.

— Harry Hole speaking [45] Харрі Холе говорить (англ.) . .

— Харя? Шпики? — почувся голос Елен.

— Вибач. Я думав, що це не ти.

— Ах, тварюка! — вирвалося у Елен. — Невже ж…

— Якщо ти про це, то краще помовч.

— Шкода. Так усе-таки від кого ти чекаєш дзвінка?

— Від жінки.

— Нарешті!

— Припини. Це, очевидно, родичка або дружина одного типа, якого я допитував.

Елен зітхнула:

— Коли ж і ти кого-небудь зустрінеш, Харрі?

— А ти що, з кимось зустрічаєшся?

— Вгадав! А ти що, ні?

— Я?

Від веселого вереску Елен у Харрі заклало вуха.

— Не відповів! Попався, Харрі Холе! Хто, хто вона?

— Стули пельку, Елен.

— Скажи, що я маю рацію!

— Я ні з ким не зустрічаюся, Елен.

— Не бреши мамусі.

Харрі розсміявся:

— Краще розкажи мені про Халлґріма Дале. Як просувається розслідування?