Валерій Лапікура - Комісар Мегре і Кіціус

Здесь есть возможность читать онлайн «Валерій Лапікура - Комісар Мегре і Кіціус» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2005, ISBN: 2005, Издательство: Нора-Друк, Жанр: Полицейский детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Комісар Мегре і Кіціус: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Комісар Мегре і Кіціус»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Відомі українські тележурналісти, а нині — науковці Валерій та Наталя Лапікури, широко знані своїми сенсаційними телевізійними проектами «Акценти», «Югославія, мертвий сезон», «Осінь політиків», продовжують дивувати своїх шанувальників.
У ваших руках друга книга багатотомного серіалу «Інспектор і кава». Автори визначили цей жанр, як детектив у стилі «ретро». Головний герой серіалу — капітан міліції Олекса Сирота — служив у Київському карному розшуку в 70-х роках вже минулого століття. Це були часи, коли чесний міліціонер перебував під жорстким контролем компартійних органів, прокуратури і кадебе. Прагнення реального прообразу героя бути порядним слідчим коштувало йому життя.

Комісар Мегре і Кіціус — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Комісар Мегре і Кіціус», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Довелося розблокувати вулицю і відпустити всіх водіїв із машинами. Наші пішли до Управи, а я з понятими залишився на кілька хвилин дооформити протокол. Ветеран музичного мистецтва теж розписався, а коли ми залишилися самі, нерішуче поцікавився:

— Скажіть, будь ласка, а це правда, що нашого двірника вкрали бандити, переодягнені лікарями «швидкої допомоги»?

— Правда, але не бандити, а янголи. І не вкрали, а забрали на небо, у апостола Петра перед ворітьми підмітати. До речі, я цих, з крильцями, особисто знаю. Вони мене вчора увечері додому підкинули.

Пенсіонер довго дивився на мене, а потім співчутливо зітхнув:

— Складна у вас робота, молодий чоловіче.

І напросився провести до Управи. Ми перетнули скверик і затрималися на перехресті перед світлофором. Я умовляв пенсіонера повернутися, він наполягав, що йому корисно дихати свіжим повітрям, я заперечував, що це не свіже повітря, а свіжі бензинові випари, зелене світло змінилося на червоне для нас, і тут чорна «Волга», до якої можна було доторкнутися, газонула і стрімко помчала через площу в напрямку Лук'янівки.

Дідусь схопив мене за рукав:

— Це вона! Не така сама, а вона! Не вірите? Я ж вам казав про свій слух. Більше того, коли я перестав грати на скрипці, я став колекціонувати звуки. Тої ночі зупинялася саме ця машина. У неї щось там у двигуні. Водій, напевне, ще не підозрює, а я вже чую: у двигуні сторонній звук. Ви запам'ятали номер? Бо я без окулярів…

Він мене запитує! Номер! Я, щоправда, не закінчував консерваторію і навіть не вмів грати на скрипці. Я і співати починав лише після пляшки коньяку. Але цю машину і я б не сплутав з іншою. Бо таких у Києві були одиниці. Попри стандартний кузов, на цій «Волзі» стояв спеціальний форсований двигун, який дозволяв машині не відставати від сто одинадцятого ЗІЛа навіть на шосе. Оце тобі, Сирота, привіт від Жоржа Сименона з його рисячою шкурою в екзотичному автомобілі. Не смійся над прогресивними зарубіжними письменниками.

Я відпустив свідка, перекурив на сходах Управи і пішов до Старого.

— Приніс, товаришу підполковник!

— Докази чи п'яту точку?

— Спочатку докази, а там буде видно, що доведеться знімати — штани чи голову.

— Не лякай старших. Давай по порядку Тільки протокольно.

— Єсть протокольно! Пенсіонер опізнав машину. Тільки вже після експерименту і без протоколу і понятих. Згідно із законом максимальної підлоти, проїхала повз нас під самим носом.

— То не смертельно, експертизу можна повторити. Генерал навіть буде радий.

— Б'юсь об заклад, що ні. Це «Волга» зі спецсерії. У неї форсований двигун, в якому постукує клапан. А це вже — як відбитки пальців. Наскільки я знаю, пара таких машин є в гаражі Контори на Володимирській, на одній їздить наш Міністр…

— Сирота, відставити! Дожартуєшся, що ніхто тобі навіть передачки в СІЗО не принесе. Доповідай по суті.

— Доповідаю. Решта машин цієї серії пропісані у спецавтобазі на Юрія Коцюбинського.

— І це ще не смертельно. Подумаєш, їхав водій собі раненько хазяїна забирати. Або щось комусь привіз в обумовлене місце, ось звідки стук багажника. Чого ти паніку розвів?

— Бо встановив, куди саме розподілили мішок. На цю саму спецавтобазу. І ще — ви пам'ятаєте звичку Кіціуса обкрадати щонайменше дві квартири поспіль в одному будинку. Звичайно, не за одну ніч. Так от, остання заява щодо таємничого зникнення грошей, обручок і бабусиних кульчиків надійшла за два дні до смерті Кіціуса із такого собі будинку для слуг народу. Вважаю, що Кіціус у ту ніч пішов бра и наступну квартиру і звідти його вже вивезли у мішку.

— А що в тебе є, крім версії? Таке, що помацати можна.

— Черевики. Кіціусове взуття. Він же на справу в самих шкарпетках лазив, а черевики ховав. От я їх і знайшов.

— Де, коли?

— Сьогодні на світанку, під отим будинком.

— Звідки знаєш, що то Кіціусові? А раптом комусь ліньки було до сміттєпроводу йти і він свої старі шкарбани у вікно викинув.

— По-перше, не старі. По-друге, не викинув, а заховав під кущиком, та так добре, що їх за ці півмісяця ніхто не знайшов, навіть двірник. А по-третє, як кажуть наші експерти, все решта — то справа техніки. Залишається єдине: встановити, кого з пожильців цього будинку возить чорна «Волга» з форсованим двигуном.

— Сирота, ти не поспішай стосовно пожильців. А раптом водій убив? І він теж може жити у цьому будинку.

— Може. На першому поверсі з північної сторони. Але не в цьому. Цей занадто розкішний для обслуговуючого персоналу.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Комісар Мегре і Кіціус»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Комісар Мегре і Кіціус» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Комісар Мегре і Кіціус»

Обсуждение, отзывы о книге «Комісар Мегре і Кіціус» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x