Єжи Данієль - Боротьба триває

Тржаска коротко розповів про історію нападу на квартиру Шиманських, про результати розтину тіла злочинця, поінформував про дані слідства, яке веде поручик Грудзінський.

— Я ще вчора порадив йому встановити, звідки взялися гроші, знайдені біля вбитого Жучка — Гайди. І що цікаво, зустрів я його саме в «Глобусі», у відділі, який займається зарубіжним туризмом. Не розмовляв ще з ним після тих відвідин, але гадаю, що саме «Глобус» має дещо спільне з його пошуками.

— Це справді цікаво, — сказав Рогаля. — Підтримуйте з Грудзінським постійний зв'язок, бо може бути, що…

— … ті обидві справи, наша і та, якою займається міліція, мають якісь спільні параметри, — швидко докінчив думку полковника Тржаска.

Обидва всміхнулися. Любили категорію людей кмітливих, які вміли мислити логічно і швидко.

— І ще одне… — Тржаска глянув у нотатник. — Керівник, який привіз тих двох комерсантів з ФРН, носить якісь картаті костюми. Може, це просто випадковий збіг, але в кав'ярні «Дануся», як заявила офіціантка, Жучок розмовляв з невідомим їй чоловіком, на якому був теж картатий піджак.

— Ну, це було б занадто просто, — скривився Рогаля. — З цього збігу можна поки що зробити висновок, хай ми навіть думаємо і діємо правильно, та це ще не означає, що можемо пов'язати всі кільця ланцюга в одну ланку. За окремими складниками, на жаль, ще не бачимо цілісної системи, за допомогою якої можна було б розкрити справу, що ми її з вами ведемо. Поручик Томашевська перебуває у Жешуві. У Константинові місцева міліція розслідує справу нападу на працівника рільничого господарства. А позитивних наслідків поки що немає.

— Вірю, що Єва, тобто поручик Томашевська, дасть собі раду, як завжди, — запевнив Тржаска.

Рогаля, очевидно, настроєний на філософський лад, втупив погляд у стелю.

— Мій любий капітане, — сварився він пальцем, наче жартівливо погрожував, — у тому, що Єва, як ви кажете, дасть собі раду, я ніколи не сумнівався.

Тржаска почервонів, як першокласник.

Єва Томашевська буквально приросла до телефону. На сусідньому апараті, допомагаючи їй у роботі, висів міліціонер. На жаль, жодна з розмов не давала сподіваних наслідків. Власники мотоциклів марки СГЛ, що працювали у лісництві, аж ніяк не погоджувалися стати підозрілими. Перевірка через додаткові канали їх присутності на роботі від понеділка до середи, а заразом і перебування мотоциклів на місці в той час підтверджувала правдивість їхніх свідчень. Не надходила досі й заява про крадіжку мотоцикла. Томашевська подумала, що, мабуть, вона йде не тією стежкою. Ні про що конкретне не свідчить і сама уніформа лісничого. Може, тільки для того, щоб ввести їх в оману, таємничий незнайомець мав спільника в такому примітному одязі? А може, то був грабунок, не пов'язаний зі справою, чиста випадковість? Ні, ні, ні, важко було б в оце повірити… Томашевська продовжувала телефонувати, немов робот із запрограмованим планом дій.

Інформація надійшла з Лежайського повітового відділка міліції. Було біля третьої години дня. Відділ кримінальної служби обласного управління, а через чергового офіцера і автоінспекцію повідомляли, що лісництво у Лежайському повіті заявило, про крадіжку мотоцикла марки СГЛ-175 номер 23–68, який належав лісникові Віктору Каші, що працював у Гербовій. Майже одночасно надійшли повідомлення про крадіжку двох інших мотоциклів, але не тих марок.

— Я це передчувала, чи не так? — Томашевська не могла втриматись, щоб не пустити шпильку сивому майорові. — А що зараз мушу робити? — Вона на хвилинку задумалася. — Може, мундир лісника теж викрадено?

— Якщо це можливо, товаришу майор, я просила б, щоб того Кашу, власника викраденого мотоцикла, якнайшвидше викликали до повітового відділка міліції на розмову, але з таким розрахунком, щоб він повернувся додому не раніше вісімнадцятої години. — Поглянула на годинник. — Гадаю, що до цього часу я закінчу розмову в лісництві й зможу приїхати, щоб відвідати його не пізніше, як через п'ятнадцять хвилин після його повернення.

— Хіба це має якесь значення? — здивувався майор.

— Так, якщо лісник до цього уже не побував у себе вдома. Втім, сподіватимемось на краще.

— У вашій, як ї у нашій роботі не можна нехтувати навіть надією на удачу. — Майор підійшов до телефону. — Зараз віддам розпорядження, хай не гаючись доставить лісника у наше відділення. Можна подумати, що в цей час з нього саме «знімають стружку» у Гербові, адже мотоцикл службовий…