Єжи Данієль - Боротьба триває

— Зате тепер у мене виникло ще декілька.

— Що тебе ще непокоїть?

— Не можна сказати, що непокоїть, — сказав Роберто. — Просто…

Пеке різко урвав його;

— Що ж ти хочеш знати?

Роберто завагався. Від Майка він знав, що Пеке дратують зайві розпити, а він же й так чимало розпитав.

— То що ж? — повторив Пеке.

Роберто наважився:

— Як пломба? Де я житиму та яким чином виберуся звідси?

— Пломба працює добре. Її досі не виявили, та останнім часом вона передає інформацію лише про те, як запобігти пожежам та як їх гасити. Видно, там поміняли кабінети… Де ти житимеш?.. У Маріанао є порожній будинок сестри Естер, яка рік тому виїхала з Куби. Ключ лишився в Естер. Тому я й затримався, треба було заїхати по ключ. Естер — моя «поштова скринька» номер один. У багажнику машини лежить чемоданчик. Там одяг, кілька банок соку, консерви, сигарети й сірники. Я дам тобі пістолет з глушником. Ти, звичайно, розумієш, що користуватися ним можна лише в крайньому випадку. З будинку без мого дозволу не виходь. Якщо виникне щось непередбачене, ти мій телефон знаєш. Ага, мало не забув. У чемодані є також бритва й леза. Тепер слухай уважно. Я поклав іще загорнуту в поліетилен пачку «Популарес» з двома сигаретами. В них — сильна отрута. Від однієї затяжки можна потрапити на той світ. Це на випадок ускладнення. Тобі треба відпустити вуса й бакенбарди. Наголошую, з будинку можеш вийти тільки з мого дозволу або в надзвичайному випадку… Виїзд намічено на світанку в суботу. Відправляємося вночі проти суботи через Пуерто-Ескондідо. О пів на першу викличеш по телефону таксі. Номер записаний на картці, вона лежить у чемодані.

— Таксі?

— Так, Роберто, таксі. Хіба ж хтось до такого додумається? Доїдеш до Пуерто-Ескондідо на таксі. Я чекатиму тебе на мосту. А знаєш, хто прибув минулого понеділка?

Роберто якусь мить подумав і відповів:

— Навіть не уявляю. Там, де я був, мене ні про що не інформували.

Пеке посміхнувся:

— Тоді за щось ухопись, а то впадеш. Прибув сам Майк.

— Майк?

— Так, Майк власною персоною.

У Робертовій голові завирував потік запитань, але він опанував себе.

Спинивши машину біля курортного селища Ель Саладо, Пеке розмовляв з ним дві години, а на закінчення сказав:

— Запам'ятай: Майк Спенсер оселився в тисяча триста двадцять п'ятому номері й записаний під іменем Майкла Бартона. Цим каналом скористаєшся за нагальної потреби, якщо не пощастить зв'язатися зі мною. Розмовляти з Майком можна лише англійською мовою. Він відлітає в неділю, отож усі ми зустрінемося там. Ясно?

— Так.

— Зараз я покажу тобі твоє житло. Вони поїхали в район Маріанао.

— Бачиш он той будинок, — Пске показав рукою вперед.

— Так.

— Ось тобі ключ. Чемоданчик у багажнику. Щасливо!

Вони потисли руки, й Роберто пішов до своєї нової оселі. Пеке дивився, поки Роберто зачинить за собою двері. «Тепер — Сороа. А потім… з привітом…» — подумав він.

Машина м'яко рушила з місця і невдовзі вже була біля зоопарку.

У проекційному залі Рамос, Ферра, Агілар та Старий чекали, поки почнеться показ плівки, знятої в аеропорту. Інтуїція підказувала, що ворогові вдалося встановити контакт.

Світло погасло, й чотири пари очей прикипіли до екрана. Тепер офіцери мали змогу подивитися приїзд з різних точок, адже досі кожен з них бачив лише те, що відбувалося безпосередньо біля нього. Зараз вони могли доповнити те, що залишилось за кадром.

Показ закінчився, спалахнуло світло.

— То як? — спитав Старий.

Троє офіцерів утупились у свої записники. Перший заговорив Рамос:

— Як ми й припускали, вони приїхали на зустріч. Ф-1 і Пабло були там. Цілком можливо, що був там і Мозок. Оскільки Мозкові відомо, що ми знаємо про Ф-1, то цього агента не можна було використати для контакту. Він був за барометра.

— За барометра? — перепитав Агілар.

— Авжеж, — продовжував Рамос, — Ф-1 використовували як приманку. Якби ми заарештували його в аеропорту, то контакт відбувся б у іншому місці, але вони вже були б насторожі. З другого боку, як я вже казав, Ф-1 не годився для контакту. Лишаються Пабло й Мозок.

— Пабло, — зазначив Агілар, — весь час хвилювався: не звик до такої роботи. Коли ж збився натовп, він приєднався до нього останній. У цю мить він, здається, особливо непокоївся: нервово крутив у руках кулькову ручку. Тому я виключаю Пабло.

Вислухавши Агілара, Рамос вів далі:

— Цілком з тобою згоден. Контакт, звичайно, відбувся. Я в цьому певен. Ф-1 стояв у коридорі. Це був сигнал для Кмітливого, мовляв, йде за задумом. Якщо відкинути Ф-1 та Пабло, лишається тільки Мозок. Значить, контакт здійснював він.