Карін Слотер - Лють

— Джон думав, що це йому важко було. Він не знав, що таке важко. — Майкл помахав у повітрі пакетиком з білим порошком. Він знову надів на себе ту машкару нормального хлопця, яку показував усьому світу, щоб люди не здогадались, яке він чудовисько.

— Забійна штука. Будеш? — спитав він.

Енджі спробувала похитати головою.

— Ти й ту останню чарку тоді не хотіла пити. — Він усміхнувся, наче сказав щось смішне. — Пам’ятаєш, Енджі? Кенова велика гулянка? Я приніс тобі випити.

Вона не пам’ятала, проте кивнула.

— «Рогіпнол» [45] Рогіпнол, на слензі «руфі» — заборонене снодійне без кольору, запаху і смаку; часто маніяки підсипають його заради сексу з жертвою «у відключці». , кицю. — Він сів на канапу й поставив бляшанку на кавовий столик між ними. — Ти проковтнула жменю «Рогіпнолу».

«Рогіпнол». Він підсипав їй наркотик.

Побачивши вираз її обличчя, Майкл засміявся. Потім витяг із бляшанки лезо і маленьке дзеркальце та висипав трохи порошку на скло. Енджі дивилася, як він дрібнить кокаїн лезом.

— У тебе є діти? — не дивлячись на неї, спитав він. — Ти, мабуть, уже шістдесят абортів робила. — Він по-діловому кришив кокаїн. — У мого сина проблеми. Ти ж знаєш.

Енджі вольовим зусиллям змусила себе поворухнутися. А коли нарешті спромоглася сісти, хапала ротом повітря від болю. Та принаймні їй це вдалося. Принаймні вона більше не лежала безпорадною ганчіркою на підлозі.

— Він відсталий, — сказав Майкл, розділяючи порошок на чотири доріжки. З бляшанки він витяг скручену в трубочку доларову банкноту і вдихнув одну доріжку. Сказав «аах!» і звернувся до Енджі: — Кльова штука. Точно не хочеш?

Вона знову похитала головою.

— Не любиш втрачати контроль? Це ти мені сказала на Кеновій вечірці, коли я простягнув тобі випивку. — Він захихотів. — Але таки ж випила. Могла б поставити, але ні, ти заковтнула її, як риба. — Він простягнув дзеркало і знову запропонував: — Точно?

— Ти мені ніс зламав.

— Твої проблеми. — Він поставив дзеркало на стіл.

— Відпусти мене. — Енджі так тремтіла, що ледве могла говорити. — Я нікому не розкажу.

— Ти ж не сподіваєшся всерйоз, що вийдеш звідси.

— Де Джезмін?

— Скоро дізнаєшся. — Він сперся потилицею на спинку дивана й уважно подивився на Енджі. — А про Джона нічого не хочеш дізнатися?

— А що про Джона?

— Півтюряги стромляло йому в зад. Думаю, у нього СНІД.

Енджі кілька разів глибоко вдихнула і закашлялася від зусилля. З кожним ударом серця зап’ястя немилосердно пульсувало болем. Мотузка, висихаючи у жаркій хатині, стискалася на шкірі.

— Отже, ми говорили про Тіма, так? — Він коротко видихнув. — Діагноз нам поставили шість років тому.

Енджі спробувала трохи розсунути мотузку, перевірити, чи та не піддасться.

— Мабуть, це було… важко.

— Річ завжди у грошах, так? — Він показав на дзеркало на столі, на доріжки коксу. — Ось як я за це платив. Давав дівчаткам трохи кайфу, дозволяв їм платити за те, щоб мій малий навчився зав’язувати чортові шнурки. Державної страховки не вистачає й на половину тієї фігні, яка йому потрібна. А що я маю робити, дати сину загнутися в якомусь притулку?

Енджі не відповідала. Її мозок обробляв інформацію, отриману з його слів, намагався побачити в них логіку. Майкл продавав наркоту дівчатам чи обмінював її на секс, коли хотів? У відділі моралі він працював щонайменше десять років. Його сину було не більше восьми. З Тімом це ніяк не було пов’язано.

— А тоді в мене зібралося стільки готівки, що треба було її кудись подіти. На свій рахунок у банку я покласти не міг, бо дядько Сем міг зацікавитися. І вдома залишити теж не міг, бо Джина могла спитати. — Він показав пальцем на Енджі. — І я вирішив, чому б не відкрити кілька рахунків на свого любого братика Джонні? Його номер соціального страхування я знав з тих судових папірців, які в мами були розкидані повсюди.

Братик. Енджі не знала, чи Майкл мав на увазі, що вони родичі, чи то був тільки його сленг.

— Але знову ж таки, я не думав, що він вийде, — вів далі Майкл.

Енджі відчула, що в неї злипаються очі, й боролася з бажанням заснути.

— А де ж твої запитання, Енджі? — Після кокаїну Майкл став більш жвавим, балакучим. — Нумо, дівчинко. Розпитуй мене.

Енджі відчула, що в голові все переплуталося. І не змогла вигадати нічого путнього, крім сказати:

— Ти знав Алішу Монро.

— Так, знав, і давно.

Енджі чекала, коли він здогадається, що вона збрехала, але він був надто заглиблений у свою розповідь, щоб аналізувати її слова.