Карін Слотер - Лють

Двадцять секунд. П’ятдесят. Сто. На ту мить, коли в замку багажника зашкряботів ключ, Енджі втратила лік секундам.

Сонячне світло засліпило її. Енджі міцно заплющила очі від болю. Свіже повітря було мов манна небесна, і вона широко розтулила рота з кляпом, роздула ніздрі, аби тільки побільше вдихнути.

Тінь затулила собою сонце. Енджі повільно розплющила очі. Згори їй усміхався Майкл. На щоці в нього, наче бойова фарба, видніла подряпина, яку залишила три дні тому Джезмін.

— Виспалася?

Енджі напружилася й натягнула мотузки.

— Спокійно, — попередив він.

Енджі крізь кляп спробувала крикнути «пішов ти».

Він витяг з чохла довгого мисливського ножа, сказав: «Тільки без фокусів», — і розрізав мотузку в неї за спиною.

Вона застогнала від полегшення і простягнула ноги якнайдалі. Руки ще були зв’язані, та принаймні вона могла рухатися.

— Виходь з машини.

Енджі спробувала сісти. Майкл сховав ніж у чохол і витяг службову зброю. Націлив їй у голову, і вона вклякла.

— Повільно, — наказав він. — Навіть не думай, що я тебе не застрелю.

Мотузка врізалася в зап’ястя, коли вона сперлася долонями об дно багажника. Після кількох невдалих спроб вона нарешті спромоглася підвестися. Перекинула ноги через борт. Стогнучи, вибралася назовні й заточилася, коли ноги торкнулися землі, та якось спромоглася не впасти.

Вона стала рівно, роззирнулася навколо, намагаючись зорієнтуватися.

— Непогано, непогано, — сказав Майкл. — Я вже й забув, яка ти гнучка.

Їй хотілося голими руками вирвати йому очі.

— Роззирнися, — сказав він. Вона побачила круті пагорби й гори з шапками снігу, що маячіли над грубо збитою хижкою. — Кричи, хоч лусни, тебе ніхто не почує.

Він витяг їй з рота кляп, і вона жадібно заковтнула повітря. Було таке відчуття, що у неї зламаний ніс, і коли вона сплюнула на землю, то побачила між решток сніданку згусток крові.

Енджі набрала повітря і закричала.

Майкл стояв спокійно і дивився. Енджі зігнулася мало не навпіл від зусиль, відчуваючи, як тріпочуть у грудях легені. Вона безсило опустилася на землю. Гострий гравій болюче врізався в ноги.

Майкл притис дуло «ґлока» їй до скроні й наблизив обличчя майже до неї впритул.

— Енджі, запам’ятай: ти у мене тут у резерві.

Джезмін.

— Де вона?

Він смикнув її за волосся й потягнув у бік хатини. Енджі боролася з ним, тягла за мотузки, підстрибуючи на сходах.

— Пусти мене! — заверещала вона. — Пусти, виродку!

Майкл відчинив двері й заштовхнув її всередину.

— Іди туди. — Він ухопив її за руку й штурхонув у ванну кімнату.

Енджі впала у ванну і стукнулася головою об пластикову стіну. Майкл досі тримав у руці пістолет. Іншою рукою він увімкнув душ. Енджі спробувала встати, але послизнулася, коли в обличчя вдарив струмінь холодної води.

— Знімай шорти, — наказав Майкл. Вона силкувалася встати, а він пирснув на неї шампунем. — Знімай.

Навіть якби й хотіла, зі зв’язаними за спиною руками Енджі не змогла б нічого зробити. І Майкл, схоже, це розумів. Він простягнув руку, зірвав ґудзик з її обрізних шортів і рвучко потягнув униз змійку.

— Труси теж, — наказав він. — Швидко.

Її пальці заніміли. Та вона таки підчепила великими пальцями шорти за пояс і потягла вниз. Ногами відкинула їх від себе.

— Що ти зробив з дівчинкою? — вимогливо спитала вона, стягаючи трусики. — Що з Джезмін?

— Не турбуйся. — Майкл всміхнувся, наче почув якийсь смішний жарт. — Вона нічого не скаже.

Енджі рвонулася вперед і вдарила головою йому в живіт. Майкл вивалився в коридор, пістолет полетів на мокру підлогу. Одним спритним рухом він ухопив Енджі й жбурнув її через усю ванну кімнату. Вона незграбно приземлилася, простягаючи руки назад, щоб зменшити силу удару. Права рука вигнулася, усю вагу Енджі прийняло на себе зап’ястя, пролунав хрускіт, і руку простромило нестерпно гострою блискавкою болю.

— Вставай, — скомандував Майкл.

Рука наливалася болем, угору й униз побігли голки. Енджі перекотилася на бік і схлипувала. Господи, вона поламала руку. Що вона тепер робитиме? Як вибиратиметься звідси?

З сусідньої кімнати долинули якісь звуки. Майкл вийшов. Де була дівчинка? Що він зробив із Джезмін?

Енджі притислася лобом до підлоги, силкуючись звестися на коліна, потім на ноги. У голові запаморочилося, перед очима поплив туман, і вона прихилилася до стіни. Глибоко вдихнула, опанувала себе і відсунулася від стіни. Мокрі трусики обмоталися довкола щиколотки, і вона відкинула їх геть, коли покульгала в кімнату.