Карін Слотер - Лють

— Мені теж дзвонив.

— І що ти йому сказав?

Вілл відчинив двері на другий поверх.

— Мабуть, те саме, що й ти. Нам нема за що зачепитися.

— Так, але потім я сказав, що ти просив мене зібрати досьє на ґвалтівників. Він весь аж затрясся. Сказав, що це, бляха, геніально. — Лео винувато всміхнувся. — Не думай, що я жаліюся, але переглядати ті досьє — то був кошмар.

Вілл кивнув. Шеллі був у його групі колишніх ув’язнених, проте у звіті УДЗ бракувало деталей, які знайшла для нього Керолайн. Якби Енджі не попросила Вілла з’ясувати минуле цієї людини, Шеллі й досі розгулював би по вулицях.

Та звісно, першим про Шеллі сказав Енджі Майкл Ормвуд.

Кроки Лео були дрібніші за Віллові. Детектив силкувався встигати за ним, поки вони йшли коридором, і дорогою говорив:

— Просто Майкл працює в поліції так само давно, як і я. Він теж знає, що діло ризиковане. — Вілл уповільнив ходу. — І знає, що наркоманка-проститутка, яка живе в соціальній квартирі, не може підтримувати в домі чистоту й порядок.

Вілл зупинився й подумав, що, напевно, недооцінив Лео Донеллі.

— Зуб даю, квартиру вишарували перед тим, як ми туди приїхали, — сказав Лео.

— Ти казав про це Майклу?

— Він зі мною сперечався. Майкл в принципі зговірливий хлопець. Але коли я сказав, що в квартирі все вимили, він осатанів. Навіть не хотів про це у звіті згадувати.

— Може, він просто виявляв обережність.

— Обережність — це коли ти опускаєш той факт, що твоє ім’я — у записнику повії, а не коли забуваєш помітити, що хтось пройшовся по квартирі з галоном хлорки.

Вілл поклав руки в кишені.

— А чим ти займаєшся?

Лео знизав плечима.

— У мене є ще кілька справ, над ними й працюю. А що?

— Не проти з’їздити до Майкла?

— Навіщо?

— Просто навідати, — сказав Вілл. — Побачити, як він там.

— Скажу тобі так — після того, що він наробив, мені якось начхати, як він там.

— Просто заїдь до нього, — не вгавав Вілл і поклав руку на плече Лео. — Мені треба знати, де він.

Лео пильно дивився на нього кілька секунд, потім кивнув.

— Так, — нарешті погодився він. — Добре.

Вілл узявся рукою за ручку дверей, що вели до кімнати допитів, але не відчинив їх. Заплющив очі, намагаючись зібратися. У тій кімнаті йому не можна думати про Енджі, Майкла, Джезмін чи ще щось, що може вибити його з колії. Його метою був Джон, і Вілл не міг задовольнитися чимось меншим, ніж пряме влучання.

Він один раз стукнув у двері й зайшов, не чекаючи запрошення. За столом сидів Джон Шеллі. Його адвокат нахилилася до нього з протилежного боку столу й тримала його руки у своїх.

Коли зайшов Вілл, вони дуже швидко розчепили руки й відсунулися одне від одного.

— Даруйте, що заважаю, — сказав Вілл.

Жінка підвелася. В її сильному голосі зазвучали нотки обурення. Нехай вона спеціалізувалася на нерухомості, та вона таки була адвокатом.

— Мого клієнта заарештовано?

— Я спеціальний агент Вілл Трент, — представився він. — А вас як звати?

— Кетрін Кінан. Ви мені скажете, чому мого клієнта привезли сюди?

— Ви адвокат у справах нерухомості, якщо не помиляюся. Ви представляєте містера Шеллі внаслідок злиття фірм?

Її очі звузилися.

— То він під арештом чи ні?

— Ви не проти? — сідаючи, спитав Вілл.

— Детективе, мені байдуже, будете ви сидіти, стояти чи левітувати в повітрі. Перестаньте морочити мені голову й відповідайте на запитання.

Джон опустив погляд на стіл, але Вілл встиг помітити його усмішку.

— Гаразд. — Вілл сів навпроти них і сказав адвокатесі: — Але мушу зауважити, що я не детектив, а спеціальний агент Трент. Детективи працюють у місцевому відділку поліції. А я працюю на уряд. Бюро розслідувань штату Джорджія. Ви, мабуть, дивилися сюжети про нас у новинах?

Помітно було, що Кінан не розуміє, до чого тут це, але Джон добре збагнув, що означала ця різниця. Те, що до справи підключилося бюро розслідувань, означало підвищений рівень уваги з боку держави. Або місцеві правоохоронці не могли самі розплутати справу, або вона стосувалася кількох юрисдикцій.

— Я не відповідатиму на жодні запитання, — сказав Джон.

— Нічого, містере Шеллі, — запевнив його Вілл. — Я не маю до вас запитань. Якби мав, то запитав би: «Де ви були увечері третього грудня минулого року?» А може, запитав би про тринадцяте жовтня. — Якщо ці дати щось і означали для Джона, він не показав цього. — А потім я міг би поцікавитися, де ви були минулої неділі. — Ці слова вже викликали певну реакцію. Вілл вирішив ще трохи натиснути. — Ви б неодмінно запам’ятали ту неділю, бо то був день Суперкубка. І наступний день, шосте. То був понеділок. Може, я б запитав у вас, де ви були минулого понеділка.