Карін Слотер - Лють

Через десять хвилин вона вже була в машині, але їхала не в крамницю, а прямо по Понс-де-Леон у бік Стоун-Маунтін. Вона знала, де жив Майкл. Після того, як вони потрахалися (точніше, після того, як він відтрахав її), Енджі стала трохи одержима. Вона кілька разів проїжджала повз його будинок, бачила дружину й малого на під’їзній доріжці, мигцем помітила Майкла, який мив машину. Так тривало тиждень, а потім вона збагнула, що поводиться, як психічно хвора. Вона ж була сердита не на Майкла, а на себе, за те, що знову влізла в погану ситуацію.

Ормвуди мешкали в одноповерховому будинку на одну сім’ю, такому самому, як і решта будинків на вулиці. Енджі поставила машину на порожній під’їзній алеї. Якщо хтось із сусідів і помітив, що її чорний «Монте-Карло СС» не належав хазяям будинку, надвір з криками ніхто не вибіг. Коли Енджі виходила з машини, кожен дюйм шкіри поколювало.

Вона була у своєму звичному одязі для прибирання: обрізані шорти, стара сорочка Вілла і рожеві в’єтнамки, які вона взула, коли виходила. Капці хльоскали її по ступнях, коли вона йшла в гараж. Було вітряно, і Енджі обхопила себе за талію, щоб не мерзнути. Потім стала навшпиньки й зазирнула в гараж.

Шибки у вікнах були пофарбовані чорною фарбою.

Повз будинок проїхала машина, і Енджі провела її поглядом, щоб упевнитися, що вона не гальмує. А тоді пішла до вхідних дверей. Подзвонила й стала чекати, наперед смакуючи думку про те, як Майкл відчинить і побачить її на порозі. Вона хотіла сказати йому, що Джона Шеллі заарештували, а потім хотіла спитати, звідки Майкл знав Джона, чому він сказав їй та іншим дівчатам стерегтися вбивці, який вийшов на свободу.

Енджі постукала, знову подзвонила.

Нічого.

Вона натиснула на дверну ручку, але було замкнено. Щосили намагаючись не озиратися через плече і не робити інших різких рухів, щоб не скидатися на злодійку, вона неквапом пішла за ріг будинку на заднє подвір’я, зазираючи у вікна, наче вона приятелька, яка заїхала в гості. Вона шкодувала, що залишила вдома мобільний заряджатися — його можна було б використати для замилювання очей.

У задніх дверях побачила отвір для собак. Двері на вигляд старі, й Енджі здогадалася, що їх не міняли, відколи було зведено будинок. Майкл терпіти не міг собак. Це вона запам’ятала з першої спільної облави. В одної з дівчат був песик, який безупину гавкав, і Майкл витяг зброю, коли собака на нього кинувся. Проститутка тоді ще розсміялася, і Енджі разом з нею. А якщо замислитися, то саме від цієї повії Енджі й почула про те, що Майкл любить халяву.

Енджі стала на коліна і скрутила плечі так, щоб мати змогу пролізти у двері. Її широкі стегна застрягли — спасибі, матусю, — але вона якось спромоглася пропхатися всередину. Тихо заповзла і підвелася на ноги, одночасно нашорошуючи вуха, щоб почути, чи нема когось у будинку. Вперше, відколи вийшла зі свого власного дому, вона замислилася над тим, що робить. Нащо вона вдерлася до Майкла? Що сподівалася тут знайти?

Може, Вілл і мав рацію. Майкл був козлом, безперечно, і бив дружину, і, напевно, зґвалтував Енджі тієї ночі, коли вона була занадто п’яна, щоб щось розуміти, але це не означало, що він мав стосунок до вбивств. То навіщо вона сюди приїхала?

— Чорт, — просичала вона і розвернулася, щоб повзти назад через собачі дверцята.

Та раптом, уже майже пригнувшись до землі, почула якийсь звук. Скавчання? Саме його вона чула? Невже Майкл завів собаку?

Енджі застигла і прислухалася. Звук не повторився, і на якусь мить їй здалося, що вона збожеволіла. Лише те, що вона залізла до когось у будинок, ставило під сумнів її психічну нормальність.

Та все ж Енджі підвелася. Вона вирішила довести задумане до кінця. В’єтнамки залишила біля дверей. Вона терпіти не могла ходити боса, але не хотіла, щоб її скрізь супроводжувало лопотіння в’єтнамок.

Енджі зупинилася посеред кухні й, нашорошивши вуха, прислухалася до звуків машини. Відчинилися й зачинилися дверцята, але то було через дорогу. Хтось привітався, почалася розмова, і Енджі розслабила сідниці. Господи, єдине, чого їй бракувало тепер, — щоб Майкл приперся додому і побачив, що вона рознюхує щось у нього вдома.

У вітальні було приблизно так, як вона собі й уявляла: занадто м’який диван і величезний телевізор. Енджі окинула поглядом коридор, але в спальню йти не хотіла. Їй не хотілося бачити місце, де Майкл трахав свою жінку, й знати, що побив він її, мабуть, там само.

А чи прикладав він руку до самої Енджі? Цього вона не знала. Наступного дня на руках у неї були синці, лоно пекло вогнем. Вона зомліла в машині, і він робив усе, що хотів. Дурний засранець. Хіба й так не видно, що вона може робити все? Йому не треба було вичікувати, коли вона знепритомніє.