Карін Слотер - Лють

— У мене? — здивовано перепитав Джон.

— Дівчина є?

Він розсміявся.

— Жартуєш? Я сів, коли мені було шістнадцять. Єдиною жінкою, яку я бачив відтоді, була моя мати.

— А як щодо… — Вона замовкла. — Ти ж був дитиною? Коли потрапив за ґрати?

Джон відчув, як стискається в нього щелепа. Він кивнув, не підводячи на неї очей, щосили забороняючи собі згадувати Зебру, ті чорно-білі зуби, ті руки, що тиснули йому на потилицю.

Якщо вона й помітила його терзання, то не дала взнаки. Натомість подмухала на каву і нарешті відпила, а тоді вилаялася:

— Чорт, вона холодна.

Джон підкликав офіціантку.

— Як у вас тут справи? — запитала вона.

— Дякую, добре, — сказав Джон, підставляючи їй свою чашку, щоб долила кави.

Він не звик до такої кількості кофеїну зранку, тому в нього пітніли руки. А може, він просто нервувався, бо поряд була Робін. Вона розмовляла з ним, наче вони були добре знайомі. Джон не пригадував, щоб з ним взагалі хтось у житті так розмовляв.

— Кличте, як буде щось потрібно, — сказала офіціантка.

Робін дочекалася, коли жінка піде, і лише тоді спитала:

— А що ти робив, відколи вийшов?

— Налагоджував стосунки з сім’єю, — відповів він. І не втримався, додав: — Шукаю свого двоюрідного брата. Нам з ним треба дещо обговорити.

Робін кинула понад його плечем погляд на чоловіка, який сидів сам-один в кутку. Джон глянув на відображення того типа в дзеркалі й подумав, чи то, бува, не один з її клієнтів. На чоловікові був костюм-трійка. Мабуть, він працював адвокатом чи лікарем, а вдома його чекали дружина й діти.

— Джоне? — Він повернувся до Робін. І здивувався, коли вона запитала: — У що ти вляпався?

— Ні в що.

— Ти казав, тебе хтось шантажує.

— Казав, — кивнув він.

— Хто?

Джон обома руками взявся за чашку. Він хотів їй відповісти, розказати про все, що сталося, але Робін і так мала вдосталь клопоту в житті, щоб ще він її обтяжував своїми проблемами. До того ж він не поділяв оптимізму Джойс щодо здатності тітки Лідії зробити правильний вибір. Як не крути, Майкл був її сином, хай навіть садистом і вбивцею. Не можна було передбачити його наступний вчинок. Джон не зміг би собі пробачити, якби через нього щось погане сталося з Робін.

— Я не хочу тебе в усе це вплутувати, — сказав він.

Вона поклала руку йому на стегно.

— А якщо я хочу вплутатися? — Джон затамував віддих, коли її рука перемістилася вище. — Я знаю, ти хороший хлопець.

Джон розтулив рота, щоб мати змогу дихати.

— Може, не варто…

— Я знаю, що тобі нема з ким поговорити, — сказала вона, міцно стискаючи його ногу. — Я просто хочу, щоб ти знав, що ти можеш поговорити зі мною.

Він похитав головою і прошепотів:

— Робін…

Вона провела рукою вгору і вниз.

— Давно вже такого не було, так?

«Ніколи, — подумав Джон. — Ніколи такого не було».

— Хочеш піти кудись поговорити?

— Я не… — Він не міг думати. — Я не маю грошей, щоб…

Вона присунулася ближче.

— Я ж тобі казала, я не на роботі.

Якби її рука піднялася вище, йому б довелося просити офіціантку принести рушника. Він міцно стиснув повіки, намагаючись віднайти трохи сили.

І накрив її руку своєю.

— Я не можу.

— Не хочеш мене?

— Серед живих нема такого чоловіка, який би тебе не захотів, — сказав він щиру правду. — Ти мені подобаєшся, Робін. Я розумію, це тупо. Я навіть не знаю тебе. Але я не можу втягувати тебе у свої проблеми, розумієш? Забагато людей вже постраждало. Якщо з тобою щось станеться, якщо ти теж постраждаєш… — Він похитав головою. Просто не міг про це думати. — Коли все це скінчиться… Коли все скінчиться, я тебе знайду.

Робін прийняла руку. Потім піднесла чашку до рота і повторила запитання:

— Хто тебе шантажує?

Її тон змінився. Він не зміг би точно сказати, що в ньому було не так, але йому згадалися наглядачі у в’язниці, як вони ставили запитання, знаючи, що ти мусиш їм відповісти, інакше тебе кинуть у карцер.

— Скоро все владнається, — сказав він.

— Яким чином?

— Я про це подбаю. А більше поки що сказати не можу.

— То ти так нічого мені й не скажеш?

— Ні.

— Точно, Джоне?

Вигляд у неї був дуже серйозний. Він запитально їй всміхнувся і запропонував поговорити про щось інше.

— Мені потрібно, щоб ти мені все розповів, — сказала Робін. — Потрібно знати, що відбувається.

— Чому?

— Ідеться про твоє життя, Джоне. Невже ти не можеш бути зі мною відвертим?

Волосся в нього на потилиці стало сторч.

— Мені не подобається ця розмова.