Євген Є - Місцеві хроніки Харлей Девідсона

І щоразу переді мною вибачалися, пропонували у якості компенсації і двотижневу відпустку, і практично завершену розробку злочинця, що потребувала тільки заключної ліквідації. Але ніхто не погоджувався зірвати з мене ані Пурпурове Серце, ані Золоте Руно.

— Жодна інформація, що потрапила в особистий файл, уже не вилучається з нього.

І, знаючи це, Макс зробив мені таку капость.

— І тому ти засудив мене до ліквідації?

— Випий, — його ординарець притяг охолоджену горілку і тарілку з копченим м’ясом. — Щойно геній каже мені «доброго дня» — я усе одразу ж анулюю.

— Я ж знаю тебе вже тисячу років.

— Не заперечую, — сказав Макс.

— Я розіб’ю тобі морду.

— Ти? — посміхнувся він. — Ти можеш. Улаштуй зустріч, і я зніму з тебе всі обвинувачення.

Це теж був вихід — повернувшись додому, звинуватити київську філію у спробі завербувати мене шляхом дискредитації в очах мого начальства. І як наслідок — догани, зниження у званні і багатомісячне відсторонення від роботи. У найгіршому випадку.

— Домовились?

— Думай, як хочеш, — відповів я.

— А міг би й працювати в нас, — додав Макс. — Зустрічалися б частіше. Я собі такий будиночок за містом побудував! Червоний черепичний дах, виноград. Їздили б туди на вихідні.

Якщо я приведу до нього Славика, то в мене не залишиться навіть пенсії на самотню старість. І я сказав:

— Мої знають, що мене збираються прийняти в родину.

— Я зв’язувався з ними. Мені підтвердили, що вони в курсі твого майбутнього одруження і що навіть дали тобі на це згоду. Але ж ти впроваджуєшся при «внутрішньому нерозголошенні»?

Не я перший обпікався на цьому. Адже в режимі внутрішнього нерозголошення всі розпорядження усні, про цілі та хід операції не знає ніхто, крім того, хто робить роботу і того, хто віддає накази (зазвичай якийсь співробітник відділу теоретичних розробок). У випадку ж провалу на виконавця вішали всіх собак, а його куратор-теоретик займався аналізом слабких моментів невдалої операції, щоб наступного разу вберегти нового виконавця від помилок.

— Але ж я міг і не дзвонити, — прорік Макс. — Отже, міг зробити будь-які висновки. Ось я і зробив — співробітника Об’єднаного Управління хочуть купити, а він не дуже й пручається. А, зрозумівши це, я, як патріот, громадянин і борець зі злочинністю, дав команду на повне дізнання.

— І скільки потрібно твоїм спецам, щоб винести мені вирок?

— Днів п’ять, не більше.

— Як будуть виконувати?

— Невже ти думаєш, що я це допущу?

— І все ж.

— Стрілок з даху, — про це розповідали на міжнародних симпозіумах керівників управлінь, а отже, і він міг сказати про це мені.

— Ні вибухів, ні стрілянини в під’їзді?

— Ми наражаємо на ризик тих, кого захищаємо.

— Щиро дякую, — процідив я, підводячись. — Сподіваюсь, що колись у мене буде нагода помститися.

— Агов, зачекай, адже ще нічого не вирішено! — він почав хапатися за милиці, щоб зупинити мене.

— Невже? Скільки стрілків працює на Управління? — а це вже було одне з питань, на які він не мав права відповідати.

— Не знаю, — відповів Макс, піднімаючи чотири пальці лівої руки.

Це ще нічого не означало. Вони могли скористатися послугами когось із блатних, щоб потім оформити його в морг при анатомічному театрі як невпізнаний труп або ж закопати на якійсь дачі з червоним черепичним дахом.

Убивство людини за допомогою стрілка — справа дорога і дуже копітка. Вона потребує дотримання щонайменше трьох умов — гострого бажання побачити людину мертвою; неможливості видати її смерть за нещасний випадок або убивство під час пограбування (якщо її убивають з помсти чи в повчання іншим); або ж якщо немає ніякої іншої можливості зробити це (скажімо, завдяки чудовій роботі охоронців). Та й сама процедура наймання стрілка — справа копітка і дуже дорога. Навколо кожного з них годується чоловік із п’ятнадцять — інформатори, водії, адвокат і хірург, на випадок невдачі, зброярі, незамінні посередники, яких нерідко буває так багато, що більшість із них не знають не тільки стрілка, але й того, скільки вуст повторять умови замовлення, перш ніж його почує стрілок. Звідси і неймовірно високі гонорари, навіть у тих, хто виконує тільки замовлення Управління. Та ще й мода залишати зброю там, де вона стріляла, навіть якщо стрілок і не влучив у ціль. А рушниця з гарною оптикою і точністю бою коштує значно більше за автомобіль представницького класу.