Потім він просто додав:
– Я шкодую про Енн. Це було погано… безглуздо… це був не я! І вона так страждала, бідолаха. Так, це був не я. Це був страх…
На його викривлених від болю губах проступила легка усмішка.
– З вас би вийшов гарний археолог, мсьє Пуаро. У вас є дар відтворення минулого. Усе було саме так, як ви сказали. Я любив Луїзу, і я її вбив… якби ви знали її, ви мене зрозуміли б… Хоча, я гадаю, ви і так розумієте.
Розділ двадцять дев’ятий. L’Envoi [40] Тут: Слова на прощання ( фр .).
Не знаю, що ще можна додати.
Поліція заарештувала «отця» Лавіньї та його спільника, коли ті збиралися сісти на пароплав у Бейруті.
Шейла Райлі вийшла заміж за молодого Еммота, і я гадаю, для неї це на краще. Він точно не килимок, об який можна витирати ноги, і триматиме її у своїх руках. Білла Колмана вона швидко б загнала під каблук.
До речі, я доглядала за ним, коли рік тому в нього був апендицит. Я дуже прив’язалася до Білла. Його відправили на якусь ферму в Південній Африці.
Я більше ніколи не була на Сході. Смішно сказати, але іноді мене туди тягне. Я згадую шум, що робить водяне колесо, і як неподалік жінки займаються пранням, і той дивний, пихатий погляд, який кидають на всіх верблюди, – і мене охоплює ностальгія. Зрештою, можливо, бруд не настільки шкідливий для здоров’я, як нас навчають!
Доктор Райлі зазвичай відвідує мене, коли приїздить до Англії, і, як я вже казала, саме він вплутав мене в усе це.
«Я зробила, що змогла, – сказала я йому. – Я знаю, що тут купа граматичних помилок, та й стиль написання не той, що треба, але іншого в мене немає».
І він забрав рукопис, без вагань. Якщо його надрукують, я пізнаю дивні відчуття.
Мсьє Пуаро повернувся до Сирії й приблизно за тиждень вирушив додому Східним експресом, в якому на нього звалилося ще одне вбивство. Не заперечую того, що він дуже вдало розкрив злочин, але я не пробачу йому, як він морочив мені голову, удаючи, ніби дійсно вірить, що я не справжня медсестра і можу бути замішана у злочині!
Лікарі так роблять. Кидаються жартами, не особливо замислюючись, що можуть зачепити чиїсь почуття !
Я багато думала про місіс Лайднер і про те, якою вона була насправді… Іноді мені здається, що вона була просто жахливою жінкою, а іноді я згадую, наскільки милою вона була зі мною, її м’який голос, і її прекрасне волосся, наче у молодої дівчини, і все таке інше. І тоді мені здається, що, можливо, врешті-решт, її варто більше жаліти, ніж засуджувати…
І я також не можу не пожаліти доктора Лайднера. Знаю, він скоїв два вбивства, але, здається, нічого не можу з собою вдіяти. Він так пристрасно її кохав, і напевно, це жахливо – відчувати до когось таку пристрасть.
Чомусь що старішою я стаю і що більше я бачу людські хвороби та страждання, то мене більше охоплює жаль до людей. Іноді навіть не розумію, що сталося з тими благочестивими і суворими принципами, які прищеплювала мені моя тітка. Вона була дуже релігійною і нетерпимою жінкою. Не було жодного сусіда, по чиїх недоліках вона не проїхалася б…
І дійсно, правду сказав доктор Райлі: почни писати, а потім не зупинишся. Мені ще знайти б дійсно яскраву фразу для закінчення.
Треба дізнатись якесь арабське прислів’я у доктора Райлі.
Наприклад, як той вислів, з якого починав свою розповідь Пуаро.
В ім’я Аллаха, Милостивого й Милосердного…
Якось так…
Парафраз наказу Чирвового Короля з «Аліси в Країні Чудес» Льюїса Керрола (за пер. В. Корнієнка). ( Тут і далі прим. пер. )
Кокетка ( фр .).
Пелем Вудгауз (1881–1975) – англійський письменник-гуморист, зокрема відомий творами про дворецького Дживза і його господаря Берті Вустера.
Покваптеся! ( араб. )
Сара Ґемп – медсестра з роману Чарльза Дікенса «Мартін Чезлвіт».
Принеси води ( араб. ).
Пер. В. Мисика.
Героїня однойменної балади Джона Кітса, фея, яка поглядом і співом звабила лицаря і прирекла його на смерть.
Так ( араб. ).
Приблизно 165 см.
Сестро ( фр .).
Отче ( фр .).
Досить! ( фр .).
Добре! ( фр. ).
Утім ( фр .).
Почнімо! ( фр .).
Тут: То й що? ( фр .).
Читать дальше