Агата Кристи - Убивство в Месопотамії

Отець Лавіньї (чи то пак Рауль Меньє) – злодій. Але чи є він також убивцею ?

Пуаро крокував кімнатою. Дістав хустинку, витер собі лоба і продовжив:

– Такою була моя позиція сьогодні вранці. Існувало вісім різних варіантів, і я не знав, який із них є правильним. Я досі не знав, хто ж убивця. Але вбивство – це звичка. Чоловік чи жінка, які вбивають одного разу, уб’ють знову. І другим убивством злочинець віддав себе в мої руки.

Весь цей час мене не відпускала напівсвідома думка, що хтось із підозрюваних може мати певну інформацію, якою не поділився зі мною, адже ця інформація викривала б убивцю. І я розумів: якщо це так, то ця людина рано чи пізно опиниться в небезпеці. Найбільше я непокоївся за медсестру Лезерен. Вона така енергійна, така допитлива і розумна. Я страшенно боявся, що вона виявить щось таке, чого заради власної ж безпеки їй краще було б не знати.

Як вам усім відомо, друге вбивство таки відбулося. Але жертвою стала не медсестра, а міс Джонсон. Мені подобається думати, що я в будь-якому разі лише шляхом логічних міркувань дійшов би правильних висновків. Але вбивство міс Джонсон допомогло мені впоратись із завданням набагато швидше.

Насамперед я одразу ж виключив одного з підозрюваних – саму міс Джонсон, – оскільки я ні на хвилину не повірив у її самогубство.

А зараз розгляньмо обставини другого вбивства.

Факт перший: у неділю ввечері медсестра Лезерен знаходить міс Джонсон у сльозах, і того ж вечора міс Джонсон спалює фрагмент листа, який, на думку медсестри, написано тим же почерком, що й анонімні листи.

Факт другий: увечері, напередодні другого вбивства, медсестра Лезерен бачить міс Джонсон на даху – і та, за висловом самої медсестри, украй перелякана. На розпитування медсестри вона каже: «Я побачила, як хтось може ввійти ззовні так, щоб ніхто і ніколи не здогадався». Вона більше нічого не говорить. У ту мить отець Лавіньї перетинає внутрішній двір, а містер Райтер стоїть біля входу у фотомайстерню.

Факт третій: міс Джонсон знаходять при смерті. Єдині слова, які їй вдається вимовити, – «вікно… вікно…».

Такі факти, а ось запитання, на які нам необхідно відповісти. Хто насправді писав ці листи? Що саме міс Джонсон побачила на даху? Що вона мала на увазі, кажучи «вікно… вікно…»?

Eh bien, розберімо спочатку друге запитання, бо воно найпростіше. Я піднявся на дах разом із медсестрою Лезерен і став там, де стояла міс Джонсон. Ось що вона могла бачити з того місця: внутрішній двір, арку і північну сторону будівлі, а також двох членів експедиції. Чи мали її слова якийсь стосунок до містера Райтера або отця Лавіньї?

Можливе пояснення спало мені на думку майже миттєво. Якщо незнайомець прийшов іззовні, то він міг це зробити, лише замаскувавшись . І є тільки один чоловік, чий вигляд допомагає здійснити такого роду перевтілення. Отець Лавіньї! Одягнувши сонцезахисний капелюх, сонцезахисні окуляри і довгу вовняну рясу ченця, та й приклеївши бороду, – у такому вигляді незнайомець міг би легко пройти повз слуг, які навіть не запідозрили б , що у двір заходить чужинець.

Чи саме це і побачила міс Джонсон? Або вона побачила щось іще? Можливо, вона зрозуміла, що отець Лавіньї взагалі не той, за кого себе видає ?

Коли я дізнався правду про отця Лавіньї, мені закортіло оголосити таємницю розкритою. Рауль Меньє – убивця! Він убив місіс Лайднер, щоб змусити її замовкнути, перш ніж вона видасть його поліції. Тепер інша людина дозволяє йому побачити, що вона його розкусила. Тому її теж треба прибрати з дороги.

І так усе пояснюється! Друге вбивство. Втеча отця Лавіньї – без ряси й бороди. (Імовірно, він і його друг зараз мчать Сирією з бездоганними паспортами як два комівояжери.) Його рішення підкинути під ліжко міс Джонсон скривавлений ручний млин.

Як я вже сказав, я був майже задоволений – але не зовсім. Бо ідеальна версія повинна пояснювати геть усе – а ця пояснює не все. Вона, наприклад, не пояснює, чому міс Джонсон перед смертю сказала «вікно… вікно…». Так само не пояснює її сльози над листом. І не пояснює її ненормальну поведінку на даху – її неймовірний жах і відмову розповісти медсестрі Лезерен, що саме вона запідозрила або дізналася .

Ця версія гарно відповідала зовнішнім фактам, але не відображала реальності з точки зору психології .

І потім, коли я стояв на даху, розмірковуючи над цими трьома пунктами: листи, дах, вікно, я побачив те, що перед цим розгледіла міс Джонсон! І цього разу те, що я побачив, пояснювало геть усе!