Агата Кристи - Убивство в Месопотамії

На це місіс Меркадо обурено вигукнула:

– Брехня!

Але Пуаро проігнорував її вигук.

– Потім я придивився до міс Джонсон. Чи була вона здатна на вбивство? І вирішив, що здатна. Вона була людиною сильної волі та залізного самовладання. Такі люди постійно пригнічують себе – але одного разу гребля все ж прорветься! Однак якщо злочин скоїла міс Джонсон, то причина цього так чи так мала бути пов’язана з доктором Лайднером. Якби їй удалося переконати себе, що місіс Лайднер псує життя своєму чоловікові, то глибоко сховані й витіснені зі свідомості ревнощі могли виплеснутися під настільки слушним приводом із повною силою. Так, міс Джонсон, безперечно, могла це зробити.

А зараз перейдімо до трьох юнаків. Першим розгляньмо Карла Райтера. Якщо припустити, що одним із членів експедиції був Вільям Боснер, то найкраще на цю роль підходить, безумовно, Райтер. Але якщо він є Вільямом Боснером, тоді він, безперечно, найдосконаліший актор! А якщо ж він був і є самим собою , чи мав він мотив для вбивства?

З точки зору спортивного інтересу місіс Лайднер, Карл Райтер був занадто легкою жертвою. Він був готовий миттєво впасти на коліна і почати молитися на цю жінку. Місіс Лайднер зневажала нерозбірливе обожнювання, а коли чоловік поводиться як ганчірка, це майже завжди виявляє в жінки найгірші якості. Поводження місіс Лайднер із Карлом Райтером дійсно є прикладом свідомої жорстокості. Вона завжди глузувала і сміялася з нього, перетворивши життя бідного парубка на справжнє пекло.

Пуаро несподівано перервав свою розповідь і звернувся до юнака в особистому, вельми довірчому тоні.

– Mon ami [35] Друже мій ( фр. ). , нехай це буде вам уроком. Ви чоловік . Тож поводьтесь як чоловік ! Це проти природи, щоб чоловік принижувався. А жінки діють згідно з законами природи! Пам’ятайте: краще взяти найбільшу тарілку, до якої ви можете дотягнутися, і вивалити все, що в ній є, на голову жінки, ніж викручуватися, наче хробак, коли вона на вас дивиться!

Пуаро закінчив давати юнакові пораду, і його тон знову став нагадувати професорський.

– Чи могла місіс Лайднер довести Карла Райтера до такої межі, щоб той наважився вбити її? Чоловіки роблять дивні речі через страждання. Певно, я не став би відкидати таку можливість.

– Наступний – Вільям Колман. Зі слів міс Райлі, його поведінка, безумовно, трохи підозріла. Він міг би бути злочинцем тільки в тому разі, якби за його веселою особистістю переховувався Вільям Боснер. Я не думаю, що Вільям Колман як Вільям Колман має характер убивці. Його недоліки можуть лежати в іншій площині. О, можливо, медсестра Лезерен уже здогадалася, що я маю на увазі?

І як йому це вдається? Упевнена: я зараз мала вигляд, ніби взагалі ні про що не думала.

– Нічого особливого, – невпевнено промовила я. – Не знаю, правда це чи ні, але одного разу містер Колман сам сказав, що міг би відмінно підробити документи.

– Доречне зауваження, – кивнув Пуаро. – Отже, якби він натрапив на деякі старі листи з погрозами, він міг би без проблем їх скопіювати.

– Е-гей! – вигукнув містер Колман. – То ось воно яке – хибне обвинувачення!

– Щодо того, чи він Вільям Боснер, чи ні, то це важко перевірити. Але містер Колман говорив про опікуна , а не про батька, тож цю ідею, безумовно, не можна відкидати.

– Маячня, – знову вигукнув містер Колман. – Чому ви всі слухаєте його маячню?

– З трьох молодиків залишився містер Еммот, – вів далі Пуаро. – Він теж міг виявитися ширмою для Вільяма Боснера. Хоч які в нього були особисті мотиви для вбивства місіс Лайднер, я незабаром усвідомив, що у мене немає жодної можливості дізнатися про них безпосередньо від нього. Він на диво добре тримався, і в мене не було щонайменшого шансу спровокувати його або змусити хоч якось видати себе. З усієї експедиції він, здавалося, єдиний міг дати найкращу і найбільш неупереджену оцінку характеру місіс Лайднер. Гадаю, він завжди знав, яка вона насправді, але яке враження вона справила на нього , я так і не зрозумів. Мені здається, що сама місіс Лайднер, мабуть, була розлютована та обурена його байдужістю.

Маю наголосити, що з усіх членів експедиції, якщо аналізувати характер людини і фактичну можливість, містер Еммот найбільше підходив на роль злочинця, здатного ретельно продумати і бездоганно здійснити план убивства.

Уперше за весь цей час містер Еммот відірвав погляд від своїх чобіт.

– Дякую, – тільки й сказав він.