Аґата Крісті - Вбивство у «Східному експресі»

– Це були Віньківці. Мадемуазель, це ваше купе? – він вказав на план.

– Так, моє.

– У вас верхня чи нижня полиця?

– Нижня полиця, 10 місце.

– У вас є сусідка?

– Так, молода англійська леді. Дуже хороша, дуже доброзичлива. Вона їде з Багдада.

– Після того, як потяг виїхав із Віньківців, вона виходила з купе?

– Ні, я впевнена, що ні.

– Чому ви такі впевнені, якщо ви спали?

– Я дуже чутливо сплю. Я прокидаюся від шуму. Упевнена, якби вона спускалася з верхньої полиці, я би прокинулася.

– А ви самі виходили з купе?

– До ранку ні.

– Мадемуазель, у вас є червоне шовкове кімоно?

– Ні, справді ні. У мене є хороший зручний шерстяний халат.

– А в леді, у вашої сусідки, міс Дебенгем? Якого кольору її халат?

– Світло-бузковий, із таких, що продають на Сході.

Пуаро кивнув. Потім доброзичливим тоном він запитав:

– Чому ви подорожуєте? На свята?

– Так, я їду додому на свята. Але спочатку я їду до Лозанни, хочу ще тиждень погостювати в сестри.

– Будьте такі ласкаві, напишіть мені ім’я та адресу вашої сестри.

– Із задоволенням!

Вона взяла аркуш паперу та олівець, які він їй подав, і написала ім’я та адресу.

– Мадемуазель, ви коли-небудь були в Америці?

– Ні. Жодного разу. Я якось збиралася поїхати з однією леді з особливими потребами, але в останній момент усе скасували. Я сильно шкодувала. Вони дуже хороші, ці американці. Вони дають багато грошей, щоб відкрити нові школи й лікарні. Вони дуже практичні.

– Ви ніколи не чули про викрадення в сім’ї Армстронґів?

– Ні, а що це було?

Пуаро пояснив.

Грета Олссон обурилася. Її жовтий пучок волосся аж здригався від її емоцій.

– І є ж у світі такі злі люди! Він випробовує нашу віру. Бідна мати. Моє серце болить за неї.

Люб’язна шведка пішла, її добре обличчя розчервонілось, а очі наповнилися слізьми.

Пуаро щось діловито писав на аркуші паперу.

– Що це ви там пишете, мій друже? – запитав мсьє Бук.

– Mon cher , – у мене звичка, щоб усе було чітко і впорядковано. Я зробив таблицю хронологічних подій.

Він закінчив писати і передав аркуш мсьє Букові.

9.15 – потяг виїжджає з Белграда.

Близько 9.40 – камердинер залишає Ретчетту снодійне й покидає його.

Близько 10.00 – Макквін залишає Ретчетта.

Близько 10.40 – Ґрета Олссон бачить Ретчетта (його востаннє бачили живим).

N.B. – Він не спав, а читав книгу.

0.10 – потяг виїжджає з Віньківців (спізнюється).

0.30 – потяг потрапляє в замет.

0.37 – дзвонить дзвінок Ретчетта. Провідник відповідає на нього. Ретчетт каже: «Ce n ’ est rien. Je me suis trompé» .

Близько 1.17 – місіс Габбард вважає, що в її купе хтось є. Викликає провідника.

Мсьє Бук ствердно кивнув.

– Дуже чітко, – сказав він.

– Тут нічого вас не дивує?

– Ні, здається, усе досить чітко й зрозуміло. Зрозуміло, що злочин було скоєно о чверть на другу. І годинник підтверджує розповідь місіс Габбард. Гадаю, я знаю, хто вбивця. Мій друже, кажу вам, це кремезний італієць. Він сам з Америки – із Чикаго, – але пам’ятайте, зброя італійця – це ніж, і він встромляє його не один, а кілька разів.

– Це правда.

– Безсумнівно, що це розгадка таємниці. Безсумнівно, він разом із Ретчеттом замішаний в тому викраденні. Кассетті – це ж італійське ім’я. Певною мірою Ретчетт його обхитрив. Італієць його вистежував, спершу посилав йому листи попередження, і, нарешті, жорстоко йому помстився. Усе дуже просто.

Пуаро здивовано похитав головою.

– Боюся, що це навряд чи так просто, – пробурмотів він.

– А я переконаний, що це правда, – сказав мсьє Бук, який дедалі більше закохувався у свою теорію.

– А як щодо камердинера із зубним болем, який клянеться, що італієць навіть не виходив із купе?

– Ось у цьому й складність.

Пуаро усміхнувся.

– Так, це дратує. Однак, на жаль, для вашої теорії і, на превелике щастя, для нашого італійського друга, у камердинера містера Ретчетта був зубний біль.

– Це проясниться, – з упевненістю сказав мсьє Бук.

Пуаро знову похитав головою.

– Ні, усе не так просто, – знову пробурмотів він.

– Послухаймо, що нам розповість про цей ґудзик П’єр Мішель, – сказав він.

Знову покликали провідника. Він запитливо на них подивився.

Мсьє Бук прокашлявся.

– Мішелю, – сказав він, – ось ґудзик із вашого кітеля. Його знайшли в купе американської леді. Що ви самі можете про це сказати?

Рука провідника мимовільно потягнулася до кітеля.