Умберто Еко - Маятник Фуко

Він запалив сигарету і вдав, що його гіркота удавана, ніби просив вибачення за свій вилив.

«А ви склали зброю на всіх фронтах. Ми здійснювали покаянні прощі до місць розстрілів, відмовлялися працювати над рекламою Кока-Коли, бо ми були антифашистами. Ми задовольнялися тими мізерними копійками, які нам платили у видавництві „Ґарамон“, адже книга — річ принаймні демократична. А тепер, щоб помститися буржуям, яких вам не вдалося повісити, ви продаєте їм відеокасети та фан-часописи, одурманюєте їх дзеном та доглядом за мотоциклом. Ви нав’язали нам, зі знижкою, ваш цитатник Мао, а за ці гроші пішли купити хлопавки для свята нової творчости. Без сорому. Ми провели своє життя соромлячись. Ви нас обдурили, ви не являли собою жодної чистоти, то були лише підліткові вугрі. Ви примусили нас почувати себе жалюгідними слизнями, бо ми не мали сміливости стати віч-на-віч з болівійською жандармерією, а потім ви почали стріляти у спину бідолахам, що проходили вулицею. Десять років тому нам довелося брехати, аби витягнути вас із в’язниці, а тепер ви брехали, щоб посадити за грати своїх же друзів. Ось чому мені до вподоби ця машина: вона дурна, не вірить, не примушує вірити мене, робить те, що я їй звелю, якщо дурний я, то дурна й вона — чи пак він. Чесні стосунки».

«Я…»

«Ви не винні, Казобоне. Ви втекли, замість того, щоб кидатися камінням, ви захистили диплом, не стріляли. І все ж кілька років тому я теж відчував шантаж з вашого боку. Зрозумійте, в цьому нема нічого особистого. Цикли поколінь. А коли минулого року я побачив Маятник, то все зрозумів».

«Все — це що?»

«Майже все. Зважте, Казобоне, Маятник теж фальшивий пророк. Ви дивитеся на нього, гадаєте, що це єдина непорушна точка в космосі, але якщо зняти його зі склепіння Консерваторію і повісити у борделі, нічого не зміниться. Є ще інші маятники, один — у будинку ООН у Нью-Йорку, ще один — у Сан-Франціско, в науковому музеї, і хтозна-скільки іще. Маятник Фуко нерухомий, а земля крутиться під ним у будь-якому місці, де він знаходиться. Всяка точка всесвіту — це нерухома точка, достатньо тільки повісити там Маятник».

«Бог всюдисущий?»

«У певному сенсі так. Саме тому Маятник турбує мене. Він обіцяє мені нескінченність, але залишає мені обов’язок вирішити, чи хочу я її мати. Отже, не досить поклонятися Маятникові там, де він є, належить знову і знову приймати рішення й шукати кращого місця. І все ж…»

«І все ж?»

«І все ж — ви ж не сприймаєте мене серйозно, правда, Казобоне? Ні, я можу бути спокійний, ми — люди, які нічого не сприймають серйозно… І все ж, як я казав, маєш відчуття, що хтось ціле життя вішав Маятник казна в скількох місцях, але він ніколи не функціював, а там, у Консерваторії, він функціює напрочуд добре… А що як у всесвіті є привілейовані точки? Тут, на стелі цієї кімнати? Ні, цьому ніхто б не повірив. Потрібна певна атмосфера. Не знаю, може, ми постійно шукаємо ту єдину точку, може вона поруч з нами, але ми ЇЇ не впізнаємо, а щоб упізнати, треба повірити… Словом, ідемо до пана Ґарамона».

«Підвішувати Маятник?»

«Яке безглуздя. Йдемо робити серйозні речі. Аби заплатити вам, я мушу показати вас хазяїнові, він повинен вас помацати, понюхати й сказати, що ви годитеся. Ходіть, хай хазяїн вас помацає, його доторк виліковує від золотухи».

Ми пройшли коридором, піднялися трьома сходинками і минули засклені матовим склом двері. Раптом ми увійшли до іншого всесвіту. Якщо приміщення, які я бачив до цього часу, були темні, запорошені, облуплені, то тут усе виглядало наче зала для особливо важливих персон в якомусь аеропорті. Приглушена музика, блакитні стіни, затишна зала очікування з вишуканими меблями, стіни, прикрашені фотографіями, на яких видніли добродії з обличчями депутатів, які вручали крилатих Ніке добродіям з обличчями сенаторів. На журнальному столику, в невимушеному безладі, наче у приймальні дантиста, лежали надруковані на лискучому папері часописи — «Літературні дотепи», «Поетичний Атанор», «Троянда та колючка», «Італійський Парнас», «Верлібр». Я ніколи не бачив їх раніше, і згодом зрозумів чому — їх розовсюджували лише серед клієнтів видавництва «Мануціо».