Умберто Еко - Маятник Фуко

Чому ті дві групи шукали джерело ідеологічного натхнення у теоріях Ваґнера — це зовсім інша історія. Але в ті роки психоаналіз Ваґнера видавався досить деконструктивним, діагональним, некартезіанським, заснованим на лібідо, здатним відкрити нові теоретичні обрії в революційній діяльності.

Примусити робітників проковтнути його виявилося справою нелегкою, і, можливо, саме тому в певний момент ці групи були змушені вибирати між робітниками та Ваґнером, і вони вибрали Ваґнера. Було висунуто ідею, що новим суб’єктом революції буде не пролетар, а божевільний.

«Замість того, щоб змушувати божеволіти пролетарів, краще пролетаризувати божевільних, це набагато легше, з огляду на ціни доктора Ваґнера», сказав мені одного дня Бельбо.

Революція ваґнерівців була найкоштовнішою в історії.

Видавництво «Ґарамон», отримавши від інституту психології фінансування, переклало добірку невеликих есеїв Ваґнера, дуже фахових, їх було важко знайти, тому добірка користувалась у вірних великим успіхом. Ваґнер прибув до Мілану для презентації книги, і з цієї нагоди почалося його знайомство з Бельбо.

Диявольський доктор Ваґнер

Двадцять шоста серія

Хто того сірого ранку

На обговоренні я висунув йому заперечення. Сатанічного старця воно, безперечно, роздратувало, але він і вусом не повів. Щобільше, він відповів мені так, ніби хотів мене причарувати.

Наче Шарлюс та Жюп’єн, бджола та квітка. Геній не терпить, коли його не люблять, і мусить негайно спокусити того, хто з ним не погоджується, аби той його полюбив. І йому це вдалося, я його полюбив.

Але він, либонь, мені не пробачив, бо того вечора, коли йшла мова про розлучення, він завдав мені смертельного удару. Не усвідомлюючи цього, інстинктивно: несвідомо намагався звабити мене і несвідомо вирішив мене покарати. Ціною деонтології він задурно провів зі мною сеанс психоаналізу. Несвідоме кусає навіть своїх охоронців.

Історія маркіза де Лянтенака у Дев'яносто третьому році . Корабель вандейців відпливає під час шторму від бретонських берегів, раптом одна з гармат зривається зі свого кріплення і починає шалено котитися від борту до борту судном, яке гойдається уверх-униз у хитавиці, і, наче величезний звір, загрожує розтрощити бакборт і триборт. Бомбардир (той самий, через недбальство якого гармата, на жаль, не була закріплена як годиться), тримаючи ланцюг у руці, з незрівнянною відвагою кидається мало не під ту потвору, яка загрожує розчавити його, і зупиняє її, тоді міцно закріплює і відтягує її на місце, рятуючи таким чином корабель, екіпаж і завдання. З великою урочистістю грізний Лянтенак наказує вишикувати своїх людей на містку, складає похвалу сміливцю, знімає зі своєї шиї високу нагороду, відзначає його, обнімає його, а команда тим часом гукає «слава» до небес.

Тоді твердий, наче алмаз, Лянтенак нагадує, що саме на нагородженому лежить відповідальність за цей інцидент, і наказує його розстріляти.

Блискучий Лянтенак, людина чести, справедлива й непідкупна! І саме так повівся зі мною доктор Ваґнер — він ушанував мене своєю дружбою і вбив мене, відкривши мені правду

і вбив мене, відкривши, чого я насправді бажаю

і відкрив мені, чого я, бажаючи, боюся.

Історія, що починається з барів. Потреба закохатися.

Деякі речі відчуваєш заздалегідь, ти закохуєшся не тому, що закохуєшся, ти закохуєшся, тому, що в цей період у тебе є розпачливе бажання закохатися. У ті періоди, коли ти відчуваєш бажання закохатися, ти мусиш бути обережним і дивитися, куди ступаєш: ти наче напився чар-зілля, від якого закохуєшся в першу істоту, яку зустрінеш. Це може бути й качконіс.

Бо я відчув цю потребу саме тоді, коли тільки-но кинув пити. Зв’язок між печійкою та серцем. Нове кохання є добрим приводом, щоб знову почати пити. Мати когось, із ким можна ходити по барах. Гарно себе почувати.

Невеликий бар — це щось швидкоплинне, потайне. Він дає тобі можливість довгого, солодкого цілоденного очікування, аж поки не підеш сховатись у напівзатінених шкіряних кріслах, о шостій пополудні нема нікого, бридка клієнтура сходиться увечері, коли приходить піаніст. Вибрати належить сумнівний американський бар, порожній у надвечірню пору, де офіціант приходить лише тоді, коли ти покличеш його тричі, й одразу приносить тобі ще одне мартіні. Мартіні дуже важливе. Не віскі, а саме мартіні. Ти підносиш склянку і крізь прозору рідину бачиш її витягнуте оливкою обличчя. Різниця між тим, коли дивишся на кохану через коктейль-мартіні у невеликому тригранному келишку і коли розглядаєш її через джин-мартіні з льодом — келих широкий, її обличчя розпливається у прозорій кубічності льоду, ефект подвоюється, якщо ви обидва наближаєте свої келихи один до одного, притиснувшись чолом до холоду келихів, два келихи між чолом і чолом — із тригранними келишками, надто малими, цього не зробиш.