Наталья Сняданко - Перше слідство імператриці

Сіссі завжди вставала дуже рано, навіть у такі дні, як сьогодні, після урочистостей, які закінчилися пізно вночі. Учора при дворі святкували уродини цісаря. Двадцять шості. Цісар був на сім років старший за свою дружину, якій цьогоріч мало виповнитися дев’ятнадцять. І хоч уродини цісаря припадали на 18 серпня, а Елізабет – на 24 грудня, подружжя завжди святкувало разом, бо ж Елізабет народилася на саме Різдво і не випадало замість релігійного свята влаштовувати уродини.

Мама Сіссі, Людовіка, не раз розповідала, що в новонародженої Елізабет відразу було два зубчики. Лікарка, яка приймала пологи, сказала, що ніколи не бачила нічого схожого. Усі домашні відразу ж почали віщувати дівчинці особливо щасливу долю. І всі вважали, що ці пророцтва здійснились, адже вона стала імператрицею Австрії, а хто не мріяв про таку долю?

Двадцятитрирічній Катерині Сіссі здавалася зовсім дитиною. Особливо тоді, коли так по-дитячому переймалася кількома зайвими кілограмами, набраними після вагітности, чи кількома волосинами, які випадали з коси. Дивлячись на Сіссі, Катерина подумки раділа, що не вийшла заміж, і зовсім не поділяла хвилювань щодо цього своєї матері. Неодружена дівчина в її віці вважалася старою панною, та Катерина зовсім не розпачала. Вона була надзвичайно вмілою перукаркою і швидко знайшла роботу, приїхавши з провінційного Львова до столичного Відня. І роботу не абияку, а в імператорському театрі. Примадонни театру билися за те, щоби зачісувала їх саме Катерина. Незабаром ці зачіски помітили й аристократки, які бували в театрі. Так Катерина почала отримувати додаткові замовлення. А потому її зачіски сподобались Елізабет, яка запропонувала Катерині стати її особистою перукаркою – до того ж за таку винагороду, що Катерина відразу погодилась. Іноді Сіссі дозволяла Катерині зачісувати котрусь із подруг імператриці, а така оказія була мрією кожної віденської придворної дами. Власне, у Відні, при дворі, нікому не вадило те, що Катерина була «старою панною». За нею впадали численні кавалери, не один уже пропонував руку і серце, проте Катерина відмовлялася. Їй подобалося її життя, і вона не хотіла нічого в ньому міняти.

Перукарка нізащо би не помінялася життям навіть зі Сіссі, яка у свої 19 уже мала чоловіка та двох дітей: Софі й Ґізелу. А ще свекруху Софію, яка постійно втручалась у життя невістки і яку Сіссі люто ненавиділа. Катерина теж недолюблювала Софію. Ось і зараз, іще до пробудження Елізабет, Софія встигла передати їй записку, яка лежала на столику для пошти. Обидва столики в передпокої: один для пошти й візитівок, а другий – туалетний столик імператриці – були виготовлені з золота. Записки Софія писала на гербовому рожевому папері, так рясно скропленому трояндовою водою, що Катерині аж паморочилось у голові, коли вона проходила повз столик.

Зі спальні Сіссі пролунав дзвоник. Катерина поквапилася до імператриці. Апартаменти Її величности в Гофбурзі складалися з передпокою, їдальні, дзеркальної зали, салону, кабінету і спальні. Якщо не зважати на розкішні шпалери, меблі та різні дорогі аксесуари, то загалом ці апартаменти виглядали так само, як і більшість помешкань заможних мешканців Відня того часу. У покоях імператриці не було ні кухні, ні вбиральні – лише кілька нічних горщиків, теж із золота.

Катерина розсунула важкі штори, впустивши до кімнати тьмяне ранкове світло. У спальні Сіссі на столі лежав футляр зі скрипкою. Цю скрипку Сіссі подарувала її свекруха, Софія. То була не звичайна скрипка. І навіть не просто дуже дорога скрипка. То була скрипка, на якій грав сам Моцарт. І, як завжди у Софії, цей подарунок мав не лише засвідчити її безмежну любов до невістки, а й указати на одну з невістчиних вад, яку неодмінно слід було якнайшвидше виправити. Виховання й освіта Елізабет, на думку Софії, не відповідали статусу імператриці. Елізабет не дуже зналася на придворному етикеті (не надто і хотіла на ньому знатися), не зовсім вільно володіла французькою, не дуже добре танцювала, нічого не тямила у світовій політиці, слабо орієнтувалася в історії Австрії та не грала на жодному музичному інструменті.

Тому серед численних подарунків Сіссі отримала скрипку, а разом із інструментом Софія вибрала для невістки й учителя музики. То було типово для Софії – позбавити невістку права вибору не лише щодо того, вчитися їй музики чи ні, а навіть щодо того, на якому саме інструменті грати чи в якого вчителя брати уроки. При тому, зрозуміло ж, учителем музики не міг бути хто завгодно, а принаймні знаменитий автор вальсів Йоган Штраус, якому пророкували, що вже незабаром він може стати диригентом придворних балів. Саме Штраус написав вальс, під який Сіссі та Франц танцювали на весіллі. Вальс було названо на честь Елізабет, але цей факт не додав Сіссі танцювальної вправности, тож імператорові доводилося постійно підказувати їй, як і куди рухатися. Згідно з церемоніалом, танцювали наречені не одне з одним, а зі спеціально призначеними для цього придворними. Відтоді Сіссі не дуже любила музику Штрауса.