Наталья Сняданко - Перше слідство імператриці

– Справді, звучить непросто, – замислено промовив Крістіан.

– Як пише Елізабет, саме про це цісар і думав у той момент, коли прогулювався парком, перш ніж піти до готелю, де зупинилися Віттельсбахи, – продовжила Доротея. – Незабаром мали відбутися церемонія чаювання та знайомство з майбутньою дружиною. Тому що карета зі сукнями та служницями сестер, як і передбачала Елізабет, таки спізнилася до Бад-Ішля, імператриця Софія позичила Гелені свою камеристку, і та намагалася зробити дівчині зачіску для знайомства з цісарем. Мати Сіссі та Гелени дуже переживала, що під час знайомства доньки, замість старанно приготованих святкових суконь, змушені будуть одягнути просте дорожнє вбрання. До того ж чорне. Нещодавно в родині був похорон, і дівчата все ще носили жалобу за якимось далеким родичем. Людовіка дуже розпачала через це, навіть писала в пізніших листах, що ця жалоба вирішила долю її старшої доньки. Гелена була брюнеткою, і чорне їй не дуже пасувало. Зате білявій Елізабет, навпаки, дуже личив чорний колір, а дитяча зачіска, яку їй зробили нашвидкуруч – дві заплетені біляві коси, – лише додавали їй привабливости і невимушености. Тож під час чаювання цісар не відривав од неї очей. А наступного ранку він з’явився в покоях своєї матері ще вдосвіта і заявив, що серце його належить Елізабет. Для ерцгерцогині Софії це не стало несподіванкою: вона помітила зачаровані синові погляди, спрямовані на Сіссі. Звичайно, це ламало всі плани, особливо плани Людовіки, яка не раз наголошувала, що для неї важливіше видати заміж старшу доньку, ніж молодшу. До того ж Елізабет була ще страшенно юна і могла не впоратися з непростою роллю імператриці Австрії. Зате Софія загалом не мала нічого проти молодшої сестри. Важливо, що обидві дівчини походили з її рідного дому Віттельсбахів, а котра з них більше сподобалася Францові – то вже дрібниці.

– Таки не даремно мати через сукню переживала, – засміявся Крістіан.

– Не даремно, – усміхнулась у відповідь Доротея. – Проте сама Гелена після чаювання ще про це не знала і старанно готувалася до балу, запланованого на наступний день. Ось як описує подальше Сіссі: «Бідна Гелена і не підозрювала, що все вже було вирішено. Вона готувалася до балу з нагоди цісаревих уродин і тішилася, що нарешті зможе вдягнути розкішну сукню з білого шовку. Її зачіску доповнював вінок зі свіжого плюща, що додавало її вигляду бідермаєрівської романтики. А мене вбрали зовсім по-дитячому, в простеньку біло-рожеву сукню. Перші кілька танців цісар пропустив, а на котильйон запросив мене, після чого подарував мені свій букет. Мовою світського етикету це означало освідчення. Усі присутні з подивом зітхнули, побачивши це, й одна лише я і далі нічого не розуміла. Ще того самого дня мати цісаря офіційно повідомила нашу матір про освідчення. Мама спитала мене, чи люблю я цісаря. Я відповіла:

– Як же можна його не любити? Я дуже люблю його! Якби ще він не був цісарем!

– То ти не хочеш заміж за цісаря? – спитала мене після цього мама таким тоном, наче я заявила, що збираюсь у монастир.

– Я ще взагалі не хочу заміж, мені тільки п’ятнадцять, – наважилася промовити я і відразу ж пошкодувала, бо мама глянула на мене ще суворіше і заявила:

– Цісареві Австрії гарбуза не виносять!

Для неї це було так очевидно як божий день, адже її теж видавали заміж не питаючи. Як і її кузину, матір імператора. Я чула, що коли імператрицю Софію змусили вийти заміж за розумово неповносправного ерцгерцога Франца Карла, то перед весіллям вона від розпачу проплакала кілька ночей. Але, коли гувернантка розповіла про це її матері, та лише знизала плечима:

– А що ви хотіли? Цю справу було вирішено на Віденському конгресі. Нічого не вдієш.

Потому мама прочитала мені лекцію про те, що у вищих сферах одружуються не через почуття, а відповідно до політичних обставин, і з цим просто треба змиритися. До того ж мама вважає, що мені дуже пощастило, бо мій майбутній чоловік справді в мене закоханий, чого їй самій у шлюбі зазнати не довелося», – завершила читати Доротея.

– Ото були часи, – Крістіан, який слухав, затамувавши подих, нарешті видихнув.

– Заходимо на посадку, – сказала Доротея. – Мусимо перервати читання.

– Гаразд. Але в літаку з Відня до Львова ти мені обов’язково почитаєш далі, – відповів Крістіан.

Сіссі повернулася з кінної прогулянки спітніла та розпатлана.

– А знаєш що? – сказала вона Катерині. – Помиймо все-таки голову. Заодно я сьогодні влаштую оздоровче голодування.