Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Не заважайте, я зараз!

Забіг у потрібну кімнату, кинувся до шафи. На одній з полиць знайшов те, що мені було потрібне, запхав за пазуху, вибіг.

– У вас є чорний хід?

– Так! А що з Марією?

– Я врятую її, не хвилюйтеся! – запевняю я, а сам усе більше переконуюся, що десь вже бачив ту білявку.

Вибіг і побіг до своєї кімнати. Узяв там дещо і повернувся до будинку Семенова. Чекав зовсім недовго, он уже приїхала руда красуня Марія, вийшла з валізою, пробилася крізь натовп газетярів і зайшла у двір. Поки писаки намагалися з нею побалакати, я тицьнув пару гривеників візнику і дізнався, що жінка їздила до банку. Скоріше за все, знімала гроші, щоб мати готівку. Я зістрибнув із візка і пішов до писак, що збуджено обговорювали якісь дурниці. Побачивши мене, одразу впізнали, бо бороду приклеєну я вже зняв.

– Господи, це ж Іван Карпович Підіпригора! Сам Підіпригора прийшов! Іване Карповичу, то ви займаєтеся цією справою?

– Саме так.

– І чи близькі до розв’язання?

– Думаю, що так. А зараз дайте мені поговорити зі вдовою.

– Вона ні з ким не розмовляє! Сестра там усім верховодить!

– Подивимося, – я тисну на дзвінок. Коли бачу рух фіранки, махаю рукою і вклоняюся.

Чекаємо. Бачу розчарування на обличчях газетярів. Вони ж сподівалися, що переді мною легко відчиняються всі двері.

– Не пустять вас, нікого не пускають, – зітхають писаки.

– Пустять, ще й як пустять, – впевнений я.

І справді, двері відчиняються. Виходить Марія, руда красуня.

– Що вам?

– Є розмова.

– Що ж, заходьте.

Натовп аж скрикує з подиву, бо нікого ще не пускала.

Я заходжу до двору, піднімаюся сходами, ось уже в будинку.

– Що вам потрібно? – руда не приховує свого роздратування.

– Поговорити з вами і вашою сестрою.

– Нам немає про що балакати! Хіба що поліція схоче дізнатися, для чого ви обманом заходили до будинку! – пирхає на мене Марія.

– О, думаю, що я зможу розповісти поліції про багато цікавих речей, – посміхаюся.

– Що ви маєте на увазі? Думаєте, я злякаюся? Залиште ваші фокуси для підліткових журналів!

– Які фокуси? Лише кілька фактів та речових доказів. То де ваша сестра?

– Вона не хоче розмовляти з вами!

– Неправда, – чується тихий голос за моєю спиною. То увійшла мадам Семенова.

– Олено, будь ласка, вийди!

– Ні, я хочу поговорити з Іваном Карповичем, – вона каже тихо та твердо. Її сестра дратується, але не може нічого зробити. – Ходімо до зали.

Ми проходимо, сідаємо за стіл.

– Хочете чаю? – питає Олена.

– Якщо можна.

– Маріє, будь ласка, – звертається вона до сестри. Та дратується, але підводиться і йде.

– Про що ви хотіли поговорити?

– По-перше, дозвольте мені висловити співчуття з приводу загибелі вашого чоловіка, – дивлюся на неї й зовсім не для того, щоб побачити реакцію. Мені знайоме її обличчя. Звідки? Вона киває. – По-друге, дозвольте мені запитати вас про події тієї ночі. Я цікавлюся не просто так, а тому, що розслідую цю справу.

– Що ж, запитуйте.

– Розкажіть, що ви чули та бачили тієї ночі, коли прийшли грабіжники?

– Я спала. Потім Інокентій Степанович прокинувся. Пішов до свого кабінету.

– Він щось почув?

– Не знаю, мабуть. Зазвичай він не прокидався вночі.

– Що далі?

– Крики і стрілянина. Я дуже злякалася і сховалася під ліжко. Коли все вщухло, пішла до кабінету. Там лежали тіла і було багато крові. Мені стало зле. Потім прибіг городовий. Далі ви, мабуть, усе знаєте.

– Городовий сказав, що чув, як грюкнули двері і з будинку хтось вийшов.

– Мабуть, це був той четвертий злочинець.

– А гроші?

– Він забрав гроші. Я думаю, що він десь переховувався в кабінеті. Коли я знепритомніла, то він утік.

– А що скажете щодо дверей? Поліція вважає, що їх злочинцям відчинили.

– Не знаю. Двері завжди замикав Інокентій Степанович. І двері, і вікна він перевіряв щовечора перед тим, як лягав спати. Зараз у Херсоні неспокійно, то він берігся.

– А того дня замикав двері?

– Я за ним не слідкувала, молилася на ніч.

– То як же злодії зайшли до будинку? До речі, слуг у вас не було?

– Ні, це забороняла віра Інокентія Степановича. Жодних слуг, усі рівні перед Богом.

– Ваша сестра тоді з вами не ночувала?

– Ні, мій чоловік заборонив нам бачитися і не пускав Марію на поріг.

Ось і сама Марія заходить до кімнати з великою тацею, на якій чашки з чаєм, порцелянова розетка з варенням, цукерниця й тарілка з печивом.

– Допит триває? – питає вона і невдоволено струшує рудою гривою. Виставляє чашки з чаєм на стіл. Я дивлюся на неї з янгольською посмішкою.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x