Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Ми пішли вздовж пагорбів, сподіваючись знайти ліс і ним вийти. Але виявилося, що навколо пагорбів поля, видно все як на долоні. Змій же ширяв над деревами, брудно лаявся і обіцяв нам усілякі тортури. Ми йому не відповідали, щоб не викликати чергові вогняні плювки. Сховалися у ямі, що з’явилася на місці вивернутого з корінням дерева.

– Ви бачили цю міць, Іване Карповичу? – обпалений Нестеров виглядав жалюгідно, але очі його палали захопленням. – Він знищить будь-який літак! Будь-який! Незважаючи на озброєння та вміння авіатора! А тепер уявіть, як цей змій піде в атаку! Впаде з небес на супротивника, когось спалить, когось розчавить, когось розірве навпіл, інші просто втечуть у паніці! А ще ж він може заносити в тил ворога цілі військові підрозділи! Іване Карповичу, з таким озброєнням ми за рік уже в Берліні будемо шампанське пити!

– Він людей їсть! – похмуро кажу я.

– Що? Яких людей? – дивується Нестеров.

– Дівчат, яких йому привозять як данину. Біля печери, в якій він спить, ціла гора з кісток та черепів.

– Не може бути!

– Я на власні очі бачив. Їсть.

Нестеров кривиться, замислюється, потім аж підхоплюється.

– А ми його відучимо. Будемо коровами годувати, яка йому різниця?

– Та, знаєте, як воно людей скуштувало, то корів, може, й не схоче.

– Ну, і нехай. На війні у нас будуть полонені!

– Людей будете чудовиську згодовувати? – жахнувся я.

– Німців! Тевтонів проклятих та їхніх поплічників австріяків!

Я дивився на нього і тільки головою крутив. От що з людьми робиться? Герой імперії, авіатор, тобто передова людина, з освітою, дворянин, чесний та сміливий, бо он поліз мене рятувати, якогось мужика! А тепер спокійно каже, що буде людьми чудовисько годувати. Як таке може бути?

– Іване Карповичу, чого ви зажурилися? Тут радіти треба! Що буде така у нашого Отєчєства зброя! Зараз схопимо змія, видресируємо, щоб накази виконував, а коли війна почнеться, то в бій! Знищимо за місяць-другий весь німецький повітряний флот, станемо господарями неба і посприяємо розгрому тевтонських варварів!

– Тихіше! – шепочу. Ото більше за все я не люблю, коли людина мріяти починає. Навіть найрозумніша людина як мріяти почне, то вмить берега пускається і такі дурниці ліпить, що борони Боже. Ось Петро Миколайович уже в Берліні зі змієм своїм капітуляцію від кайзера приймає. Тьху!

Тут змій над нами промайнув. Літає над лісом, шукає нас. Лаятися припинив, тепер не чутно, де він. Видивляється, прислухається.

– Тихо сидимо, як стемніє, то підемо, – сказав я Нестерову. Домовилися, що будемо чергувати. Хтось спить, а хтось чатує. Я першим на вахту став, дивлюся навколо, інколи змія в небі бачу, ніяк він не вгамується. Згадую гору кісток та черепів. Дівчат. Як оце в нашому Отєчєстві могло статися таке? Чому люди віддавали своїх дітей? Чому не чинили опору? Хоча б до губернії поскаржилися, щоб прислали війська та вполювали чудовисько. А то ні, сидять тихо, платять своїми дітьми! Що з людьми?

Я ото дивувався, а потім згадав, як багато разів бачив, що люди в нас не люди, а худоба. Куди поведеш, туди і підуть. Один чи два з сотні свою думку мають, але й їх залякають, щоб не висовувалися. Свої ж залякають. І терпітимуть до останнього. От можуть терпіти і як дітей у них забирають. І чого так, що ми за народ такий дивний?

Од цих думок зробилося мені гірко і тоскно, щоб далі не мучитися, став я думати про Моніку й уважно дивитися навколо. У лісі було тихо, іноді вгорі пролітав змій, який, коли бачив щось підозріле, плював вогнем. Але ми були сховані добре, проходитимеш поруч – не помітиш, що там вже казати про те, аби на льоту побачити.

– А як же ми його ловити будемо? – спитав Нестеров, коли я його розбудив, бо пора була на чати ставати.

– Думаю, що треба бражки зі снодійним підвезти, – запропонував я.

– То приспати?

– Приспати і зв’язати, потім досвідчену людину покликати, щоб допомогла чудовисько вимуштровувати. Десь так.

– На чому ж таке одоробло везти? – турбується поручик.

– Ну, треба возів склепати побільше, може, почекати, поки дороги підсохнуть. Але треба бути готовими, що змій не підкориться.

– Та ну, левів та тигрів дресирують! Слонів навіть! І змія примусимо служити! Я оце спав і бачив, як я у нього на шиї сиджу і керую, як ото погонич слоном! Ох я літав, такі піруети видавав!

Далі Нестеров ще довго розповідав, як він зі змієм буде німців воювати. Договорився до того, що придумав собі титул Нестеров-Змієборський, яким його государ нагородить, коли побачить військові успіхи. Кажу ж, навіть найрозумніша людина дурнішає у мріях.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x