Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– А що за мужики?

– Та з Дуб’янівки. Село таке, серед Горюнівських боліт.

– Велике село?

– Та немале. А ще від села хуторів по лісах багато. Дикі люди. І балакають так, що нічого не зрозуміло, гірше за циган. Минулого року один робітник із фабрики зачепився з дуб’янівськими. Набігли фабричні, побили чужого. А потім дуб’янівські прискочили, фабрику оточили. Якби дві сотні козаків з Глухова не прибуло, то і штурмом би брали. Ледь вивели з міста. А фабричний той десь за місяць зник.

– Як зник?

– А так, пішов після зміни додому і зник. Вкрали його дуб’янівські, вони такого не вибачають. Справжні звірі!

– А поліція що?

– Нічого поліція. Дуже їм потрібен якийсь фабричний. Вони фабричних не люблять, ще як у 1905 році тут трьох городових убили. Та й у пристава справи з дуб’янівськими є, то поліція їх не чіпає.

Залізничник став розповідати, яка у Шостці поліція погана, хабарники та п’яниці. У нас у повіті не кращі були. Якось прогнила наша імперія. Куди тут воювати, коли поліція замість того, щоб порядок підтримувати, хабарі вимагає, а залізниці такі, що як їдеш, то молишся. І не аби з ким воювати, а з німцями, народом, схильним до порядку та системи. Поганий це ворог, не ті самі турки, яких ми бити звикли.

Посидів я ще трохи з залізничником і пішов до готелю «Клементина». Там мене провели до номера, який знімав полковник. Він мене побачив і дуже зрадів.

– Іване Карповичу, нарешті! Повечеряти з дороги не бажаєте?

– Та можна, – кажу, бо сидір Уляни Гаврилівни ще в обід з’їв.

– Ходімо до ресторації, компанія все оплачує! – полковник мене ледь під руку не вів, наче я важливий гість.

У ресторації, яка при готелі була, нам узялися готувати їжу, а поки полковник замовив по кухлю пива.

– Іване Карповичу, я при начальстві не все міг сказати, то скажу зараз. Допоможіть! Від цієї справи залежить моє майбутнє. Посада у компанії в мене добра, і втрачати її я не хочу. Не можу просто втратити, через деякі причини. То розберіться, в чому тут справа, прошу вас!

– Я спробую, спробую. Але в мене є кілька запитань. Перше: чому нову колію вирішили вести через болота, а не так, як стару?

– Там не такі вже й страшні болота. Кілька верст усього, інженери кажуть, що можна зробити насип. Там і раніше планували будувати колію на північ, але потім чомусь повернули на південь.

– І чому?

– Я не знаю. Кажуть, забагато розікрали, то зробили абияк.

– На цьому замовленні теж щось зароблять?

– Звісно, Іване Карповичу, будівництво залізниць – це ж золоте дно. То і зараз би щось заробили, але заробити тут не головне. Головне – виконати це замовлення, щоб отримати інші, вже по-справжньому великі.

– Хтось може бути проти того, щоби ви отримали замовлення?

– Хтось може, але тоді б вони діяли через уряд, через двір государя. А не ось так. Я від самого звільнення з охоронного відділення працюю в компанії, ніколи не чув про такі інтриги.

– А оті інженери, яких ви надсилали. Де вони тут жили, що робили?

– Жили тут, у готелі, в номерах на першому поверсі. Ось фотографії обох. А робили – виїздили за місто, вимірювали, дивилися, як дорога пройде. Кілька днів працювали, а потім ставалося щось. Один збожеволів, інший – застрелився. Оце таке. Ще пива?

– Давайте. А навіщо ваші керівники до мене особисто приїздили? Невже лише задля автографів?

– Вони довго не хотіли до вас звертатися. Боялися, щоб потім ця історія в газети не потрапила. Ну, і не вірили, що ви справді спеціаліст.

– А потім повірили?

– Так, роздивилися вас і дали згоду на співпрацю. Вони на людях знаються! Ви вже постарайтеся їх не розчаровувати, Іване Карповичу.

– Намагатимуся. А де зараз члени груп, які тут працювали?

– Всі звільнилися і поїхали подалі звідси.

– А той, божевільний, він де?

– У Харкові, на Сабуровій дачі. Зараз суди тривають. Родичі вимагають, щоб ми відшкодовували лікування, а компанія наполягає, що втрата працездатності сталася за неробочих обставин. Але суд виграємо, суди ми завжди виграємо.

Підійшов офіціант з великою тацею і почав виставляти їжу. Ми добре поїли з полковником, випили ще по пиву, потім він провів мене до номера на першому поверсі. Домовилися побачитися завтра. Коли полковник пішов, я одразу вимкнув світло, а потім обережно визирнув у вікно. Побачив якогось чоловіка, що стояв через дорогу. Може, просто так стояв, а може, і ні.

Я перетягнув ліжко до іншої стіни, перевірив замок на дверях, підпер їх стільцем, помацав ґрати на вікнах. Міцні. Потім роздягся, обережно склав одяг, а револьвер сховав під подушку і з тим заснув. Після вечері та пива спалося дуже добре.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x