Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Я бачив таке. У Туркестані. Коли шановне панство полювало на тигра. Вони теж не поспішали, бо ж тигрів там зовсім мало. То старанно гнали звірину, хотіли нагулятися перед тим, як убити.

– Я не тигр – я російський офіцер! Мене не можна ганяти! – гнівно каже штабс-капітан.

– Вони не питають.

Ковбой звертається до Мельникова і перериває нашу розмову.

– Що він каже? – питаю.

– Каже, що треба розділитися.

Мельников щось відповідає ковбою, мабуть, заперечує. – Ваню, не можна розділятися, разом ми сила!

– Ваша благородь, разом ми череда! А чередою плентаються тільки на бійню. Рятуються ж поодинці. Треба розділитися. Тоді в нас, може, і буде шанс врятуватися.

– Ваню, ти мені не вказуй, що робити!

– Так точно, ваша благородь! – відповідаю. Хлопці радяться далі.

– Ну, що ж, вирішили таки розходитися, – каже Мельников, коли обговорення завершується. – По двоє. Зулус піде з сицилійцем, ковбой з англійцем, а я з тобою. Але це ми не просто розбігаємося, це маневр!

– Так точно! – киваю.

Першими йдуть англієць із ковбоєм, потім сицилієць із зулусом. А далі вже ми з Мельниковим Ховаємося у лісі, проходимо зовсім трохи, коли я зупиняюся. Дивлюся на їх благородь. Він дивується.

– Що, Ваню?

– Роздягайтеся, – кажу і сам знімаю спочатку той піджак блакитненький, а потім і штани.

– Ваню, ти чого? – їх благородь на мене вирячилися, наче сільська баба на авто.

– Треба так, роздягайтеся, – сам уже й штани зняв. Он поруч калюжа з водою, підійшов до неї, почав ногами топтатися.

– Ваню, ти той, ти заспокойся. Не бійся. Ми врятуємося, врятуємося, – Мельников дивиться на мене, наче на хворого, говорить спокійно, немов дитині казку розповідає.

– Ваша благородь, я спокійний, а от ви, якщо хочете вижити, робіть те саме, що і я, – набираю повні жмені багна з калюжі і на себе. Як ото жінки пиріжки яйцями сирими змащують, так я себе багном.

– Ваню, припини, – Мельников дивиться на мене з огидою.

– Ні, ваша благородь. Не припиню. І ви робіть те саме.

– Навіщо?

– А щоб Срібні нас не побачили.

– Від цього багна ми невидимі станемо?

– Так точно. Згадайте індіанця. Чому він до Срібного підібрався і шашку встромив за комірець? Тому що у багні був, весь забрьоханий. То й підійшов непоміченим. Мабуть, навчилися від цих Срібних ховатися.

– А чого ж його потім вбили?

– Бо у воду впав, змилося багно, і знову видимий він став! – сам усе натираюся. Старанно, щоб ані шпаринки на тілі не залишилося. Дивиться на мене їх благородь.

– Ну добре. Оце натрешся, і що далі?

– Далі? Чекати на Срібних. Вони ж за нами йдуть, наче мисливець за дичиною. Пропустити їх треба, за спиною в них опинитися, потім шукати, на чому вони сюди прибули.

– А на чому?

– Ну не пішки ж! Може, ото такий самовар, який ми в лісі біля Святошинських дач бачили. Щось має бути, – я вже ноги натер, тепер тулуб натираю.

– Ваню, я ж офіцер, – нерішуче каже Мельников. – Мені в багно не можна.

– Ваша благородь, по-перше, ніхто про це не дізнається. А по-друге, спитайте себе, чи жити хочете.

Замислилися їх благородь. Не звикли вони до землі.

– Будь ласка, спину мені намажте, – прошу його. Він давай мені спину мацюлити. Обличчя собі я сам.

– Ну ти, Ваню, страшний який! – кривляться їх благородь.

– З мене води не пити, то нехай, – посміхаюся. – А ви що?

Мельников у сумнівах, кривиться, за вуса себе кусає. Потім плюнув.

– А, все одно тебе мазав, руки забруднив! – починає роздягатися. Допомагаю йому намазатися.

– Значить так, ваша благородь. Зараз лягаємо у траву і лежимо, чекаємо. Мовчки, тихенько, не рухатися, що б не відбувалося. Чекаємо, поки Срібні пройдуть.

– А як зрозуміти, що пройшли вони?

– За тишею. Коли Срібні наближаються, тиша настає. Птахи співати припиняють, завмирає усе. То значить – ідуть. А коли підуть, то знову птахи почнуть співати.

Ото й залягли ми. Десь із годину пролежали, коли постріли почули. З двох револьверів. Виходить, Срібні на англійця з ковбоєм напали. Потім крики. І тиша. Далі лежимо. Ще десь із годину. Я аж трохи засинати почав. Живіт болить, обережно горілиць перевернувся. Лежу в траві. Комахи навколо літають, радо б мене вкусили, тільки багно висохло, узявся я наче скоринкою, спробуй прокуси. Лежу, про три сонця думаю, коли розумію, що замовкли птахи. І тиша така гнітюча настала. Навіть дихати припинив, очі заплющив, лежу. Відчуваю якийсь вітерець легкий поруч. Лежу. Хвилина, дві, три, п’ять, аж поки перша птаха заспівала. За нею й інші. Дивлюся на Мельникова, він аж зблід весь. Киваю, що йти треба.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x