Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Влучив, Ваню, влучив! – кричать їх благородь і стріляють із револьверів. Я припадаю до вічка прицілу, яке схоже [на] підзорну трубу. А Срібних немає! Їх мусить бути двоє, а їх немає!

Вони б могли вбити нас, але відволіклися на стрілянину Мельникова. Постріл – і він весь укрився вогнем. А я зрозумів, що Срібні позаду. Перекотився з гарматкою, припав до прицілу, побачив, поліз рукою до гачка і натиснув. Цього разу гарматка вже не збила мене з ніг. Збив вибух, десь зовсім поруч. Це вистрелив останній Срібний. Вбити його. Новий вибух. Мене відкинуло. Часу дивитися у приціл не було, і я вистрелив навмання. Кудись туди, звідки йшла траєкторія останнього пострілу. Поцілив! Срібний закричав і став на мить видимий, але потім знову зник. Поранений, але живий. Де він? Де? Я дивився з-під самовара і не знав, куди стріляти.

– На! – почув я крик Мельникова і побачив пляму бруду, що висіла у повітрі, не падала. Постріл. Чудовисько було першим, а я влучнішим. Срібний розлетівся на шматки і просипався на землю. Вже видимий. Я ще раз вистрелив йому в голову, бо знав, що ворога треба добивати. Потім те саме зробив другому Срібному. Першого я поцілив у польоті, й він упав кудись у ліс.

Кинув гарматку і побіг до того місця, де був Мельников. Каміння від пострілів розкидало, панцир палає, невже їх благородь згоріли? Я не бачив його! Постріл був таким потужним, що повністю знищив штабс-капітана?

– Ваню, ти що там дивишся? – почув я голос їх благороді позаду. Виявилося, що він виліз з-під панцира і в камінні ховався. Кинулися один до одного обніматися. Мельников цілий був, казав, що панцир врятував від пострілів, а багно від вогню. Я теж майже цілий був. Тільки камінцями ногу мені посікло. Он кров цебеніла.

– А ось це, Ваню, погано. У тропіках навіть найменше поранення може бути небезпечним. Я про це у журналі «Навколо світу» читав. Треба обробити рану.

– Та чим, немає ж нічого.

– У Срібних має бути, – їх благородь побіг до самовара. Я пошкандибав за ним. Всередині було темно, куди йти – незрозуміло, що шукати – теж.

– Чорт! – залаялися їх благородь. – Бозна-де в них аптечка!

– Я на вулиці почекаю, – вийшов із самовара, в голові якось дивно гуло. Коли помітив якісь рухи у іншому самоварі. О, та то ж Слимаки ожили! Я підхопив гарматку і навів на них. Не знав, скільки у ній набоїв, але самого вигляду її вистачило, щоб Слимаки злякалися і підняли руки своїх металевих футлярів.

– Не стріляйте! Не стріляйте! – несподівано почув я незнайомий голос із дивним, німецьким, чи що, акцентом.

– Це хто там? – здивувався Мельников і вибіг із самовара.

– А он викрадачі наші ожили, – вказав я на Слимаків.

– Ох ви ж гади! У яку халепу нас втягнули! – їх благородь аж кулаком намірилися.

– Не вбивайте нас, ми вам потрібні! – закричали Слимаки.

– Так, спершу обробіть рану мені й товаришу, а потім розмовляти будемо! – наказав Мельников.

Слимаки обробили мені рану й розповіли, що нам треба тікати, бо Срібні, вони їх звали Вбивцями, можуть прилетіти.

– Та ми з Ванею їх усіх повбивали! – зареготав Мельников. Однак Слимаки сказали, що є й інші Срібні, які будуть мститися, то треба тікати.

– Нам до Києва треба! Ми ж служиві люди! А бозна-де вже стільки пропадаємо! Ану швидко нас туди доставити!

Слимаки пообіцяли.

– І щоб без жартів! – пригрозили їх благородь. Слимаки запевнили, що навіть і не думають жартувати. Зайшли ми до них у самовар і полетіли. Ага, як ото аероплани літають. Там узагалі непогано було. І помилися ми, одяг знайшли нам, навіть чарчину можна було перехилити, але я відмовився і їх благородь переконав, що не треба пити. Не подобалися мені ці Слимаки.

Вони розповіли, що полюють на різних тварин для звіринців. Ото і до Києва прилітали, щоб дітей узяти. Бо їх дресирувати легше. Дітей узяли, а тут ми з їх благороддю, довелося і нас схопити. Не знали, що робити, коли Срібні напали. Вони виявилися найголовнішими, бо найкраще озброєні, а ще можуть невидимими ставати. Срібні нас забрали і кинули до своїх полонених, щоб полювати на нас. Це забавка така в них. І не тільки забавка, а й тренування. Виловлюють вони найкращих бійців звідусіль і відточують на них своє вміння вбивати.

– Дуже страшні ці Срібні! – скаржилися Слимаки.

– А діти де? – згадав я. – За дітей голови постинаю!

– Живі, живі! – закричали Слимаки й дітей показали. Точно живі, замурзані тільки, наче циганчата.

– Ну, добре, а за скільки годин ми в Києві будемо? – поцікавився їх благородь.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x