Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914

Здесь есть возможность читать онлайн «Владислав Ивченко - Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 2013, ISBN: 2013, Издательство: Темпора, Жанр: Иронический детектив, Исторический детектив, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Після виходу у відставку колишній філер Київського охоронного відділення Іван Карпович Підіпригора купує на зібрані гроші невеликий хутір Курбани Роменського повіту Полтавської губернії, де збирається вести спокійне життя провінційного землевласника. Та спокій йому дуже швидко набридає, тож Іван Карпович охоче починає займатися цікавими справами і поступово стає справжнім приватним детективом, а потім і зіркою пригодницької літератури всієї Російської імперії.

Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914 — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Та які постріли, там же громи, блискавки, вітер, аж дерева ламало, – лякається візник.

– Це ще не все. Ось шматок тканини зі смуги, яку залишила на дереві людина, що стріляла у Гольмца. Ксеніє Дмитрівно, ця тканина вам нічого не нагадує? – питаю у співачки. Вона роздивляється шматок, торкається його.

– Господи! – вона сплескує руками.

– Так, це шматок фрака пана Пфальца. Ось і сам фрак, як бачите, подраний. Пан Пфальц так злякався обіцянок Лжегольмца, що навіть не перевдягнувся, коли пішов його вбивати.

– Тобто Пфальц стріляв у Лжегольмца?

– Так! Злякався викриття і вирішив прибрати сищика, не зрозумів, що то все була брехня.

Пфальц починає вити на землі, б’є кулаками.

– А куди б він дів діамант? – питає Маєвський, – його ж важко продати.

– Пана Пфальца цікавила не сама «Зірка Сходу», а страхова виплата за неї. Імпресаріо програвся на іподромі, заліз у великі борги, його шукали різні неприємні особи, то він вирішив врятуватися у такий спосіб.

– Іване Карповичу, але де сам діамант? – хвилюється Хомутинський.

– Так, де діамант? – питають мене.

– Ось тут, – я показую невеличкий ключик. – Це ключ від банківської скриньки. Азовсько-Донський банк. «Зірка Сходу» саме там. Можете забирати, – віддаю ключ Хомутинському.

– Господи, – шепоче він. – Я не вірю!

– З’їздіть і пересвідчіться, – пропоную я.

Хомутинський біжить, за ним начальник корпусу і поліцмейстер. Ми чекаємо. Пфальц починає брудно лаятися, його забирає поліція. Минають хвилини. Натовп напружений, а я спокійний. Тільки відчуваю, що заморився.

Ось чутно гуркіт двигунів. Машини влітають на територію корпусу. З першої вистрибує Хомутинський, який утратив всяку поважність.

– Діамант знайдено! «Зірка Сходу»! – кричить він, наче босяк вуличний, що продає газети, а не серйозний банкір. – Ксеніє Дмитрівно, дозвольте вам вручити!

Він підходить до співачки, вклоняється і віддає її футляр. Пяльцева відчиняє його, всередині діамант.

– Дозвольте я перевірю, – вона бере діамант і дряпає люстерко. На тому залишається добре помітна борозна – Господи, це він, – тихо каже Ксенія Дмитрівна, і на її очах з’являються сльози.

Всі починають аплодувати, багато хто теж плаче.

– Браво! Слава Івану Карповичу Підіпригорі! – несподівано кричить Маєвський, який уже поруч зі мною. – Про це треба написати, обов’язково написати, Іване Карповичу! – наче в лихоманці повторює він і аж трясеться від збудження.

– Дякую вам, Іване Карповичу, – до мене підходить Хомутинський і простягає руку. Диви, таки наважився привселюдно потиснути руку якогось мужика. – Ви геній!

– Іване Карповичу, – я аж сіпаюся від цього голосу. Ксенія Дмитрівна, щаслива і в сльозах. – Ви стільки зробили для мене. Чим я можу вам віддячити?

– Заспівайте, – прошу я.

– Що?

– Заспівайте. Я чув вас лише з платівок. Щоб на концерт до вас потрапити, про це було годі й мріяти. А почути вас наживо я давно мріяв. То, якщо можна, заспівайте.

– Що ви таке просите! Зовсім забулися! – верещить полковник Шахов. – Це Ксенія Дмитрівна Пяльцева, найкращий голос імперії і…

– Зачекайте, – каже вона, і полковник замовкає. Ксенія Дмитрівна дивиться на мене. – Добре. Я заспіваю. Зараз.

Вона готується кілька секунд і починає співати. Сім, вона заспівала мені сім пісень, які її уславили. Всі завмерли у дворі кадетського корпусу й слухали її, наче зачаровані. А Ксенія Дмитрівна співала і співала. Коли закінчила, то пролунали просто шалені оплески. А я відчув, що геть безсилий від щастя.

– Ще раз дякую, дуже дякую, Іване Карповичу, – прошепотіла вона і поцілувала мене.

Що далі було, я пам’ятаю погано. Ноги мене не тримали, добре, що Хомутинський дав свою машину, яка й відвезла мене на хутір. Там я впав у ліжко і проспав майже добу. Про події в Сумах стало відомо по всій імперії. Журналісти все розписали від початку до кінця.

– Тепер, Іване Карповичу, вам у Суми краще не їздити, – каже граф, який приїхав до мене в гості. На велосипеді приїхав! Це такий пристрій дивний на двох колесах. Маєвський продав бричку і купив велосипед, дивак.

– Чого це?

– Там усі вас дуже ненавидять.

– За що?

– Бо ж ви виставили всіх дурнями. І начальника корпусу, і поліцмейстера, і дворян, і прикажчика Харитоненкового, всіх найкращих людей міста і сусідніх повітів. Ви б тільки почитали, що про них у газетах писали, про провінційних дурнів, які спочатку не допильнували діаманта, потім дозволили себе обдурити зухвалому шахраю, чухонській морді, ще й грошей за це йому надарували повну валізу. Це ж ганьба і сором на всю імперію. Тепер у газетах пишуть: «Довірливі, наче сумчани»! З Петербурга аж перевірка приїздила, щоб розібрати факти, вказані у статтях, і розібратися, як влада у Сумах могла так бездарно діяти. Досі перевіряльників хмелять. А вас як тільки не лають. Ображені на вас. Що мужик, а розумніший за панів, – зітхає Маєвський. – Хоча ж справді розумніший. Мені, Іване Карповичу, аж соромно, що я так у дурні пошився! Я ж триста рублів тому негіднику Гольмцу віддав!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914»

Обсуждение, отзывы о книге «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x