Ю Несбьо - Спаситель

Харрі пошукав поглядом молочник. Він почав з кави. Безсумнівна ознака наближення старості. Кілька тижнів тому він поставив беззастережний шедевр «Бітлз» «Клуб самотніх сердець сержанта Пеппера». Й розчарувався. Цей альбом теж зістарився.

Халворсен читав питання з нотатника й занотовував, не підводячи очей. Спитав у Мадса Гільструпа, де він був з дев’ятої до десятої ранку, тобто, як свідчить звіт судмедексперта, у приблизний час смерті Рагнхільд Гільструп.

– Він був тут, – відповів Алберт Гільструп. – Ми разом працювали тут протягом цілого дня. Ми маємо провести серйозну реорганізацію. – Він повернувся до Харрі. – Ми не мали сумнівів, що ви про це спитаєте, я читав, що поліція завжди найпершим підозрює чоловіка.

– І цілком небезпідставно, – зауважив Харрі. – Як свідчить статистика.

– Згоден, – кивнув Алберт Гільструп. – Але цього разу про статистику не йдеться, шановний. Це – реальність.

Харрі перехопив погляд ясно-блакитних очей Гільструпа-старшого. Халворсен поглянув на колегу, ніби остерігаючись його.

– Отже, покладатимемося на реальність, – мовив Харрі. – Менше хитати головою, а більше розповідати. Мадсе?

Мадс рвучко підвів голову, наче задрімав і раптово прокинувся. Харрі, почекавши, зазирнув йому у вічі:

– Що ви знали про стосунки Юна Карлсена та вашої дружини?

– Стривайте! – випалив дерев’яний рот Алберта Гільструпа. – Можливо, з вашими звичайними свідками така безцеремонність і доречна, але не зараз.

Харрі зітхнув.

– Якщо хочете, Мадсе, ваш батько залишиться тут. Але при потребі я виставлю його за двері.

Алберт Гільструп розреготався. Як регоче людина, що звикла до перемог і тепер, нарешті, зустріла рівного собі супротивника.

– Скажіть, інспекторе, чи я муситиму зателефонувати своєму другові, начальнику поліції, повідомляючи, як його підлеглі поводяться з чоловіком, який щойно втратив дружину?

Харрі мав на думці відповісти, але Мадс випередив його, навдивовижу граційно й неквапливо звівши руку:

– Ми маємо докласти всіх зусиль, щоб знайти його. Допомогти один одному. – Вони чекали, але погляд Мадса знов повернувся до скляної стіни-вікна, й він більше нічого не сказав.

– All right, – сказав Алберт Гільструп, вимовляючи на британський манір. – Ми говоритимемо, але за однієї умови. Лише з вами, Холе, віч-на-віч. Ваш помічник почекає у приймальні.

– Ми так не працюємо, – відрізав Харрі.

– Ми намагаємося співпрацювати з вами, Холе, але ця вимога не підлягає обговоренню. Інакше доведеться вести розмову через нашого адвоката, зрозуміло?

Харрі дочекався, поки закипить лють. Але вона його так і не охопила, тож він більше не мав сумнівів: дійсно, він-таки постарішав. Кивнув Халворсенові, той здивувавсь, але схопився на ноги. Алберт Гільструп дочекався, поки за ним зачиняться двері.

– Так, ми знаємося з Юном Карлсеном. Мадс, Рагнхільд та я зустрічалися з ним в Армії спасіння як із радником з економічних питань. Зробили вельми звабливу пропозицію йому особисто, та, попри те, він відхилив її. Безсумнівно, людина порядна й чесна. Утім, може, він і залицявся до Рагнхільд, не він перший, не він останній. Гадаю, на перших шпальтах подружні зради вже давно не сенсація. Але те, на що ви натякаєте, особисто для Рагнхільд було неможливим. Повірте мені, я чимало років знав цю жінку. Вона не лише улюблений член родини, вона ще й особистість із твердим характером.

– А якщо я скажу вам, що вона мала ключі від квартири Юна Карлсена?

– Я більше не хочу цього чути! – відрізав Алберт Гільструп.

Харрі поглянув на скляну стіну, на Мадса, що в ній відбивався, а батько поміж тим вів далі:

– Дозвольте, я розтлумачу, чому ми прагнули з вами особистої зустрічі, Холе. Ви – головний слідчий у справі, тож ми збиралися призначити певний бонус, коли ви спіймаєте убивцю Рагнхільд. Точніше – двісті тисяч крон. Цілком таємно.

– Перепрошую? – перепитав Харрі.

– Гаразд, – мовив Гільструп. – Щодо суми можна поторгуватися. Найголовніше для нас – щоб для вас ця справа стала першочерговою.

– Чи ви намагаєтеся підкупити мене?

Алберт Гільструп мляво посміхнувся.

– Ви занадто бурхливо зреагували, Холе. Обміркуйте нашу пропозицію. Ви можете віддати гроші у фонд допомоги удовицям поліцейських, це вже нас не обходить.

Харрі нічого не відповів. Алберт Гільструп ляснув долонями по столу.

– Гадаю, на цьому наша зустріч добігає кінця. Триматимемося на зв’язку, інспекторе.

Халворсен позіхав, безшумно й м’яко з’їжджаючи ліфтом, саме так, як йому видавалось, янголи з пісні невидимо злітають на землю.